Напишите небольшое сочинение "как я учился кататься на велосипеде" минимум 1, 5 страницы. если будет не списано, то поставлю лучшим ответом.

ответ:

я давно хотіла навчитися їздити навелосіпеде, але свого у мене не було, а знайомі хлопці якщо і пропонували мені покататися, то ненадовго. але ж для того, щоб навчитися хвацько крутити педалі і з вітерцем скочуватися з гірки, потрібен час.

основний транспорт у місті велосипед. на роботу, на ставок, в гості до численних родичів все їздять на велосипеді. крутити педалі тут вміють всі жителі від малого до великого. смішно бачити малюка, який ледве дістає до педалей, але з кермом ється, як дорослий. а бабусі і дідусі села велосипедисти зі стажем, вони можуть дати фору навіть молодим.

коли в селі дізналися, що металевий двоколісний звір мною ще не приручений, знайшлося дуже багато охочих мені в його дресируванню. старенький велосипед знайшовся у дідуся в сараї, а відповідна рівна дорога відразу за селом.

ох і шишок я набила спочатку! велосипед брикає на рівному місці, кермо все норовив вирватися з рук, а педалі хотіли жити власним життям. але друзі добре мені в приборканні норовливого. вони діставали велосипед з заростей терну, а мене з калюжі, куди скидав свого вершника залізний кінь, надягали в найнесподіваніших місцях ланцюг, накачували колеса, що спускають повітря при одному моєму наближенні. але з кожним днем ​​велосипед ставав все більш слухняним в інні.

з гордістю згадую я вечір, коли мені вдалося самій проїхати через все село і ні разу не впасти. для мене це було справжнє свято!

коли я повернулася додому, був мій день народження, і батьки подарували мені красивий новенький велосипед. тепер я вчу майстерності велосипедної їзди свого молодшого брата павлика, і він вже робить великі успіхи в оволодінні цим нелегким справою.

було літо. я тоді відразу після закінчення школи поїхав до дідуся і бабусі на дачу. мені було десять років. коли я зайшов до них в сарай, то побачив старий велосипед темно-синього кольору. тут до мене підійшов дідусь і сказав: «давай я тебе навчу? » я відразу ж не думаючи відповів: «так! » тут ми вийшли на дорогу, вона була не дуже рівна. він мені сказав сідай і крути педалями. я сів і сатлі крутити. спочатку у мене не виходило, весь був у подряпинах. дідусь стояв і спостерігав. я не просив у нього , тут він пішов бабусі. я ещ раз сів на велосипед і поїхав. це було настільки чудово, з вітерцем. я навіть закричав від радості. на мій крик прибігли дідусь і бабуся і побачили, що я навчився кататися на велосипеді. увечері ми відсвяткували цю справу бабусиним компотом з яблук. на наступний день у мене дуже сильно боліли ноги, але зате я навчився кататися.

навчилася кататися на велосипеді я навчилась з раннього дитинства. спочатку коли мені купили велосипед я вчилася кататися тільки на чотирьом колсная а потім я наполегливо тренувалася і навчилася їздити на двухколсная велосіпеде.а влітку я часто сі на свій велосипед і катаюсь. згадуючи про те як я тільки починала вчитися кататися на свом велосипеді

я не знаю украинский , так что проститье за ошыбки

объяснение:

відповідь:

пояснення:

кататься на велеке меня учили мои одноклассники, братья-близнецы. это было первого мая, когда наши семьи собрались вместе отмечать праздник. меня тщательно "упаковали" в принадлежавшие мальчишкам всевозможные наколенники, налокотники, наладонники, втиснули в ботинки на 4 размера больше и буквально вынесли во двор, так как самостоятельно передвигаться во всем этом я практически не могла.

мальчишки около часа терпеливо таскали меня за руки по асфальту вдоль дома, приговаривая: "это тебе не на скрипке играть! держи равновесие! " а потом кому-то из них пришла в голову "рационализаторская" идея с разбегу отпустить меня катиться по прямой, чтобы я, наконец, "поймала кайф".

не обращая внимания на мои протесты, они побежали, волоча меня за собой, а потом отпустили руки. на деревянных негнущихся ногах с диким воплем я покатилась вперед.

в это время во двор дома въехала новенькая иномарка…

когда меня снимали с капота машины, я дала себе слово, что никогда больше не встану на велик. а родителям пришлось оплатить ремонт, так как машина пострадала больше, чем я.

слово я сдержала.

Василий теркин и андрей соколов с первого взгляда кажутся фигурами полностью противоположными. теркин- весельчак, о таких говорят,"что за красным словцом в карман не полезет", соколов же-фигура трагическая,каждое его слово выстрадано, несет груз житейских страданий. но несмотря на кажущееся различие, есть нечто, объединяющее этих героев. оба они представители народа, яркие носители его самобытной индивидуальности, тех черт, которые присущи характеру всего народа. эти черты-общие в теркине и соколове. главное из этих черт- любовь и привязанность к родной стране.герои обоих писателей всё время воспоминают о родных местах о родине.в этих героях привлекает милосердие и величие души.

Впьесе м. горького "на дне" константин сатин противопоставлен страннику луке. они выражают две разные точки зрения судьбу человека. лука верит, что людей нужно утешать. он говорил ночлежникам про то, что существует лучшее будущее. но в конце пьесы мы видим, что герои так и остались на "дне" жизни. это произошло потому, что лука не укреплял их веру в себя, не говорил о том, что за светлое будущее придется бороться. у "бывших людей" не было внутренних сил на борьбу. проблема в том, что лука сам не верит в свои слова, потому что считает, что человек слаб изначально. антагонистом луки является сатин. сатин уверен, что человек свободен и за все платит сам, что его надо уважать, а не унижать жалостью. именно из уст сатина звучит монолог о человеке. данный герой-борец за истину.