Что вспоминал васютка? как прислушивался к лесным звукам, о чём разговаривал с лесными жителями?

васютка вспоминал  о друзьях, школе и родных.вспоминал,как учили ориентироваться в лесу, по каким приметам находить дорогу.

"васютка долго стоял прислушиваясь.тук-тук-тук, тук-тук-тук…  — билось сердце. "

разговаривал с кедровкой так : "ну что смотришь? слетала бы к родным сказала бы, что я заблудился"

Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. Наступного дня все раптом змінюється. Налетить поривчастий вітер і погонить хвилі до берега. Вода стає каламутно-зеленою, іноді — темно-синьою, а одного разу я бачив навіть вражаюче чорну. Не видно більше ані риб, ані мушлей, ані піску: є тільки шалені хвилі, які з силою б'ються в прибережний пісок. Тоді ми з батьками сидимо на березі та можемо тільки гати за силою моря. Хоча навіть у такі моменти море видається мені дивовижним. Я думаю, що воно велетень, з яким я можу позмагатися, і я кидаю в море камінці або голосно кричу. Але перемога завжди дістається йому, морю. Воно глушить мій голос і відкидає мій камінець на берег. Іноді мені здається, що я можу дивитись на море безкінечно.

Рассказ ивана сергеевича тургенева “муму” меня поразил. когда герасим убил собачку, я не могла сдержать слез. а как же было тяжело ему самому! ведь он вырастил муму из маленького щенка. это единственное существо, которое любило герасима, да и он успел привязаться к собачонке. но герасим был крепостным и вынужден выполнять все приказы и капризы свой госпожи. я себе вопрос: “почему же герасим не ушел в деревню с муму? ”. он не посмел ослушаться барыни, но и не захотел жить в доме, где распоряжаются жестокие и бесчеловечные люди. а барыня опять нашла виноватых, чтобы выгородить себя. крепостное право унижало не только крестьян, но и губило и самих помещиков, приучало их к безнаказанности. в рассказе тургенева “муму” мы видим барыню, которая думала только о себе, своем покое, а другие люди должны были ей угождать, выполняя любую ее прихоть. против такого порядка вещей выступает писатель. он был честным человеком и не мог мириться с крепостным правом.