не раз ми зустрічали людей – які намагались повірити в дива, казки і в дивовижні речі які за розповідями мали неабияку популярність в давнину. такі речі частково залишились і сьогодні, проте чи несуть вони цей самий зміст що і колись, і що вони означають зараз? відповіді на ці питання ми можемо знайти у літературі початку лицарської доби і по-сьогодні.
лицар. для когось це людина яка готова здійснити великий подвиг заради або певних моральних цінностей , а для когось це людина котра живе при грошах і не відмовляє собі ні в чому . проте знаходяться і ті люди, котрі вміють протиставляти і те і інше. тобто вони вважають – лицар це той який незважаючи на своє становище є іншим. в хх столітті світ був на межі. люди намагались знайти того лицаря який би мав врятувати всіх від неминучих війн і трагедій.
зараз у нас не залишилось тих почуттів один до одного, які мали б запалити вогонь вічного добра і людству знайти правильний шлях щодо вирішення важливих питань і проблем. ми живемо тільки теперішнім і не задумуємось про майбутнє і про наших нащадків не кажучи вже про оточуючих. отже я може сказати те, що сьогодні слово “лицар” вже не несе того сенсу який був колись, адже світ так само як і наші погляди на життя змінюється із часом так, що не залишає нічого старого і важливого.
perovd8111
03.02.2023
Повести «капитанская дочка» а. с. пушкин поставил пословицу «береги честь смолоду» . именно такой наказ дает отец главного героя своему сыну, петру андреевичу гриневу, отправляя его на военную службу. несмотря на юношеское легкомыслие и неопытность, гринев сумел остаться верным отцовскому завету даже во время трагических событий пугачевского восстания. благородство петра гринева проявлялось и в малом и в большом. по дороге к месту службы он по наивности проигрался человеку, с которым только познакомился. никакие уговоры савельича броситься победителю в ноги с просьбой простить долг не заставили гринева сделать это: проигрался — отдавай. о чести петр гринев помнил даже в тех случаях, когда за нее можно было поплатиться жизнью. это подтверждает случай с дуэлью. причем здесь гринев сражается не за свою честь, а за честь любимой девушки. простить швабрина, бесстыдно порочащего машу миронову только потому, что она отказала ему, гринев не мог. честь дворянина и благородного человека не позволяла молодому человеку сделать это. можно возразить, что швабрин тоже был дворянином. но в этом и ответ: быть благородным, поступать по велению совести — удел не только дворян, сословие здесь не имеет значения, здесь важно воспитание, атмосфера, в которой растет человек. а атмосфера в доме гриневых была как нельзя более подходящей для того, чтобы из петруши вырос высоконравственный человек. мальчику было с кого брать пример. пушкин от лица савельича на первых страницах повести знакомит нас с нравственными установками рода гриневых: «кажется, ни батюшка, ни дедушка пьяницами не бывали; о матушке и говорить » . такими словами воспитывает старый слуга петра гринева, который впервые напился и вел себя недостойно. швабрин — полная противоположность гриневу. то, что понятие чести незнакомо этому человеку открывается уже в сцене дуэли: используя замешательство гринева, связанное с окриком савельича, швабрин наносит ему удар. честь для швабрина ничто по сравнению с жизнью. чтобы спасти себя от смерти, он запросто становится на сторону пугачева, бывшего противника, и без сожаления готов вершить суд над теми, кто еще недавно был ему если не товарищем, то сослуживцем и добрым знакомым. машу швабин любит, однако это чувство далеко от благородства: используя свое положение завоевателя, а ее — сироты, он бесстыдно и грубо принуждает девушку стать его женой. совсем по-другому ведет себя в с пугачевым гринев. сначала он мужественно идет на смерть, потом честно признается пугачеву, что не разделяет его взглядов. эту прямоту, еще больше, чем за старую услугу, оценил крестьянский предводитель и помиловал гринева. благородные чувства гринева проявились и в эпизоде ареста. петр не хочет впутывать в с пугачевым машу миронову, он слишком ее любит, поэтому и не называет имени девушки. а ведь поступи он иначе, ссылки могло и не быть. это надо было ?
не раз ми зустрічали людей – які намагались повірити в дива, казки і в дивовижні речі які за розповідями мали неабияку популярність в давнину. такі речі частково залишились і сьогодні, проте чи несуть вони цей самий зміст що і колись, і що вони означають зараз? відповіді на ці питання ми можемо знайти у літературі початку лицарської доби і по-сьогодні.
лицар. для когось це людина яка готова здійснити великий подвиг заради або певних моральних цінностей , а для когось це людина котра живе при грошах і не відмовляє собі ні в чому . проте знаходяться і ті люди, котрі вміють протиставляти і те і інше. тобто вони вважають – лицар це той який незважаючи на своє становище є іншим. в хх столітті світ був на межі. люди намагались знайти того лицаря який би мав врятувати всіх від неминучих війн і трагедій.
зараз у нас не залишилось тих почуттів один до одного, які мали б запалити вогонь вічного добра і людству знайти правильний шлях щодо вирішення важливих питань і проблем. ми живемо тільки теперішнім і не задумуємось про майбутнє і про наших нащадків не кажучи вже про оточуючих. отже я може сказати те, що сьогодні слово “лицар” вже не несе того сенсу який був колись, адже світ так само як і наші погляди на життя змінюється із часом так, що не залишає нічого старого і важливого.