Каково было мироощущение есенина в последние годы жизни? каким предстает лирический герой есенина 1924-1925 годов?

Люба ненько Україна! Ти у нас одна-єдина. Дуже я тебе люблю, Все для тебе я зроблю.

Я люблю твої співанки, Писанки і вишиванки, Споришевий моріжок І бабусин пиріжок.

Буду я про тебе дбати, Бо ти для мене – рідна мати. Ти дала мені на щастя Ліс і поле, луг квітчастий.

З вами – гори, ріки, луки – Я б не витримав розлуки. Море, озеро, криниця – Де б не був я, буде сниться.

Ти розквітла вже іздавна, Будеш мати долю славну, Твої лицарі й герої Захистять тебе в двобої.

Невтомима трудівниця, Тобі ніколи журиться. Багатієш ти металом, Хлібом, медом, сиром, салом.

В цій країні кожна хата Добрими людьми багата. Харків, Львів, Донецьк, Полтава –  Йде про них по світу слава.

Славний Київ златоглавий, Ти могутній, величавий. Вздовж Дніпра – гаї, ліси, Місто вічної краси.

Тут палаци старовинні І споруди вельми дивні, Тут побачиш ти зненацька Всякі дива чудернацькі.

Тут у кожній у оселі, Працьовиті і веселі, Друзі мешкають – кияни, Дорогі мої краяни –

І митці, і президенти, Будівельники й студенти…Тут живе моя сім`я,  Тут росту щасливий Я.      

Пословица: в чужой монастырь со своим уставом не ходят. обозначает: в гостях подчиняются заведенным там правилам, порядкам и обычаям. давно, когда на руси было много монастырей, и каждый из них имел свои правила, которые назывались уставом. монахи, жившие в монастыре следовали только своему собственному уставу. если они переходили в другой монастырь, то должны были подчиняться его уставу. монахи, тысячами бродившие по руси и разнесли эта поговорку по свету. пословица осуждает и высмеивает тех, кто пытается в чужом коллективе жить и поступать по своим правилам. вот так!