Самореалізація-це ( твір 6-10 речень)

Сынок, ну как ты? как дела?   -нормально. мам, прости – пора.  - сынок, прости, звоню опять -  давно хотелось повидать.  - мамуль, прости, я тороплюсь.  освобожусь и отзвонюсь.  -не дождалась - звоню сама.  скажи хоть, как твои дела?   -да все нормально, вот опять  пора уже мне убегать.  -но я хотела лишь сказать…  - мамуль, успеем поболтать.  звонила мама много раз,  ведь ей был важен каждый час,  но сын был занят и она  сказать, что любит, не могла.  звонила мама каждый день,  но сын и слушать не хотел.  и пусть дела, и занят пусть,  сказать бы, что на сердце грусть.  а дни все шли, она одна.  увидеть сына – вот мечта -  прижаться вялою щекой  и прошептать: «любимый мой».  -мамуль, . ну как ты там?   чего звонишь мне по ночам?   -сынок, была я у врачей.  осталось жить мне 10 дней.  - приеду завтра! ты не верь -  ошибки у врачей теперь.  лекарства, лучшие врачи -  все будет, мам! ты только жди!   но вдруг гудков немая тень -  сегодня был  последний день…

Палка та щира любов м. стельмаха до батьківщини відбилася в його творчості. з натхненням описує він красу рідної природи. боротьба весни з зимою особливо приваблює поета. читача зачаровують незвичайні образи, що виникають в уяві письменника: гаї спинились над водою і тихо входять в клекіт рік, і хмелем бродить під корою в березах чистий, свіжий сік. природа здається м. стельмаху живою істотою. земля, хмільна і запашна, піднімає буйні трави. мені особливо подобається, що хмари ввижаються поету лебедями, «які із ополонок воду п’ють». цей образ вражає поетичністю і красою. м. стельмах, надзвичайно чутливий до відтінків і настроїв навколишнього середовища, сповнений радістю у ці дні відродження природи: в ці дні бажання світ щасливий черпнути відрами до дна… усі свої сили поет прагне віддати праці на рідній землі: «сміло сіяти на ниви багатство ярого зерна». у душі михайло стельмах не просто споглядач, який з захопленням дивиться на прекрасну природу рідного краю, а трудівник-землероб. мене зачаровує неординарність сприйняття письменником української землі, а також синівська любов і пошана до неї.