Напишите эссе на одну из предложенных тем. объем письменной работы - 100-150 слов. 1. напишите сочинение-рассуждение на тему «чудеса в нашей жизни»(по мотивам рассказа в.в. набокова «рождество» 80 сорчноо​

ответ:

чудо-это удивительное событие в жизни , обрести нам веру.веру в себя,в свои силы,в силу успеха,в счастливом завтрашнем дне,веру в будущее.в этом и есть сила ,суть чудес.одни люди видят чудеса ,которые им кажутся удивительными ,а другие сами могут творить и им это кажется  весьма простым делом.но если чудо придаёт смысл  жизни ,показывает выход из пустоты , жизненного тупики и дарует  веру ,то это уже истинные чудеса.

  чудеса происходят в рассказа в.в. набокова "рождество ".главный герой теряет маленького сына накануне рождества .горе отца становится безутешным ,он теряет смысл в жизни и хочет из неё уйти .слепцову жизнь кажется мукой ,горестной,унизительно бесцельной,бесплодной , лишенной чудес.

    но случается невероятное ,из мёртвого кокона ,о котором перед смертью говорил сын, вылупляется ночная бабочка,которая превращается в прекрасного, удивительного индийского шёлкопряда .попав в тепло , жизнь ,теплившаяся в коконе и собирающая силы,вырывается наружу,дождавшись своего часа.  это чудо рождения становится как бы продолжением жизни сына , даёт отцу ощущение почти счастья  , воскрешая его веру в чудеса природы , даря ему есть силы жить дальше.

Однажды, летним вечером, когда уже солнце заходило за горизонт и тёмные, густые облака рассеивались, было видно ночное и прекрасное небо со своими ярко светящимися и меркнущими , я гулял со своими друзьями. мы отправились в путешествие и жили около моря, ежедневно мы играли в волейбол, у меня был один единственный и мой самый любимый мяч. у него был может не самый трудный узор, но для меня он стал символом удачи и победы. у нас была своя команда по волейболу, проходили ежедневно тренировки и вот однажды к нам пришла другая команда, они выглядели могущественно и сильно, но я не боялся их, ведь со мной был любимый талисман. настал момент игры, мой мяч лежал в стороне и когда дело дошло до него, то после неудачной подачи его не стали искать, но я побежал за ним и заметил, что его нигде нет! я вскрикнул: мне найти его. мои товарищи искали, но ни одной удачной попытки не было. через пару недель наша команда проигрывала, а мой талисман был не известно где. я проснулся рано, не знаю почему, но что-то мне подсказывало, что мой друг, мой талисман где-то рядом, я бросил взгляд на море и удача, это был мой мяч. я обрадовался ему как никогда раньше, побежал и обнял его крепко-крепко. этот момент я запомню навсегда, ведь мой талисман, а в первую очередь друг вернулся ко мне. не стоит бросать свои любимые вещи, ведь это ваша память, ваши переживания и даже эмоции. берегите ваши любимые вещи!

у багатьох своїх поезіях торкається тарас шевченко і теми рідної природи, яку надзвичайно любив і завжди опоетизовував.

наприклад, у поезії «над дніпровою сагою» природа у поета оживає, набуває людських рис. старий явір стоїть понад берегом дніпра й журиться, що назавжди залишиться без вірної дружини, так і посивіє в самотині. як відомо, дерева сивіти не можуть, так само, як і журитися, але тарас шевченко надає явору такого вміння. ялинка з калиною змальовані в образі молодих, гнучких дівчаток, які сміються та співають, повбирані квіточками.

неодноразово поет звертався до описів природи тоді, коли хотів підкреслити ту чи іншу атмосферу. наприклад, поезія «причинна» починається описом бурі, і це настроює читача на щось небезпечне, грізне, трагічне. опис бурі надзвичайно майстерний. могутній дніпро реве та стогне від поривів сердитого вітру. місяць зблід, колихаю- чись між хмарами, наче човен на синіх хвилях. чутно крик сичів та скрип ясеня.

коли читаєш опис бурі, стає моторошно, настільки реалістично змальовано її поетом.

чудові картини природи автор змальовує і в поемі «княжна». із замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмо­ву. перед читачем постає картина, де в тихому дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій. постає веселка, перекинута через річку. постають тихі, розкішні дерева, що миють свої віти у хвилях дніпра.

отже, картини рідної природи були невід’ємною частиною твор­чості тараса григоровича шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.

ii    варіант

ім’я тараса григоровича шевченка відомо у нашій країні всім — і маленьким, і дорослим. це один з найвидатніших поетів україни. його вірші ми вивчаємо в школі, багато з них покладено на музику. у своїх творах шевченко писав про любов до батьківщини, про козацьку долю, про пригнічення кріпаків і сваволю панів, про люд­ську радість та горе. в багатьох віршах поет оспівує красу рідного краю.

з великим ліризмом малює поет знайомі з дитинства картини: безкрайні степи, осяяні сонцем, верби понад водою, вітерець у коми­шах, сині дніпрові хвилі.

а над самою водою верба похилилась;

аж по воді розіслала зелені ві

природа перетворюється на наших очах, і починає здаватися, що поринаєш у чудову, чарівну казку. дерева, стави, звірі і птахи оживають і звертаються до нас людською мовою:

явор каже: похилюся та в дніпрові скупаюся.

шевченко часто порівнює у своїх віршах людей з природою. калина з лозою виступають у нього як дівчатка, явір уподоблюєть- ся козакові:

стоїть старий, похилився,

мов козак той зажурився.

через образи природи автор розкриває риси характеру, думки, долі людських персонажів.

читаючи вірші шевченка, ми вчимося краще розуміти приро­ду, любити

подробнее:   тарас шевченко як співець рідної природи - 5 клас < (українська мова та лі> - українська мова та література< --> - сочинения | егэ