Почему первая любовь самая чистая? ​

ответ:

человек не ощущал к другим подобных чувств, для него это что-то новое.

так как он не ощущал подобных чувств, то он не хочет сразу их отбрасывать, хочет насладиться и как можно больше, ведь эти новые чувства приносят ему радость (до поры до времени).

в то время как (если будут) последующие - это поиск чего-то иного, что точно не наскучит. если ты ушел от одного, то ты выяснил для себя, что раньше, пусть и старались быть верными, но было хуже - стерпится-слюбится не всегда работало. пусть сейчас и много кто взаимную симпатию превращает в игры, но гораздо лучше иметь выбор. но нужно быть осторожнее, если твоя симпатия из головы распространяется по

Село моє зелено-кучеряве, Між верб, ставків виблискує кришталь. Поміж лугів, поміж пахучі трави Нічлава тихо в'ється в синю даль.

Є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. Місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це — моє село.

Я народилася і живу у маленькому, але мальовничому селі Жабинці, що розкинулось на берегах Нічлави.

Ще до сьогодні односельці розповідають легенду про походження його назви.

Колись давно на території сучасної ферми був маєток пана Жаб'є. До нього приходило багато людей найматися на роботу. Оскільки пан був дуже добрим, люди зводили собі оселі і залишалися на постійне проживання. З часом маленький хутірець перетворився на село. Коли Жаб'є помер (в нього не було продовжувачів роду), то люди на честь доброго пана назвали село Жабинцями.

З того часу минули століття, а воно й досі красиве і чепурне, завжди вітає усіх. На дорогу світять вікнами не маленькі хати під солом'яною стріхою, а високі добротні будинки.

Зараз у моєму селі всього п'ять вулиць: Горішня, Долішня, Кут, Гаврилівка, Нова. Але кожна з них по-своєму гарна і неповторна. Навесні зачаровують вони вишневим та яблуневим цвітом, влітку п'янять душу запахом матіоли та лілій, восени стелять під ноги жовтогарячий килим опалого листя, а взимку кружляють у чарівному танку сніжинок.

І я завжди відчуваю якесь нестримне, ні з чим незрівнянне почуття радості та задоволення. Якийсь гарячий клубок підкочується до горла... і хочеться говорити і мовчати, плакати і сміятися. Саме так буває після довгої розлуки.

Минають роки, змінюються часи, погляди, смаки, люди. Народ-творець дбає, працює, зводить новобудови — і в результаті — гарний будинок культури, двоповерховий магазин, уже 11 років радо вітає дітей школа. А в церкві Покрови Богородиці проходять богослужіння. Не забули односельчани і про тих, хто боровся і віддав життя за наше сьогодення — січових стрільців та воїнів УПА. їм на вулиці Кут насипано могилу. До неї ніколи не заростає стежка. Тут завжди чисто і людно. Сюди у день роковин йдуть жителі, приходять учні-першокласники, випускники, молоді пари...

На лівому березі Нічлави височіє напівзруйнований костел, якому уже понад двісті років.

Наш народ вміє і любить працювати, тому сподіваюсь, що через кілька років село моє стане ще кращим і я ще довго чутиму в ньому рокіт тракторів у час весняних та осінніх робіт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита і пшениці у гарячу пору жнив.

Я дуже люблю своє село і горджусь ним. А якщо Богом суджено мені його залишити, то "пташкою" завжди летітиму до свого "гнізда", до рідних Жабинець.

Калашников был молодым купцом и очень статным, умел торговать:  

Речью ласковой людей заманивает

 

Любил порядок во всем, жена к нему относилась уважительно и подчинялась ему, называя его:  

Государь ты мой, красно солнышко,

что говорит о ее верности к купцу.

 

Купец был мужествен, честен и доблестен. Не боялся смерти, готов был отдать жизнь за честь своей супруги и семьи. Опричник же описывается, как вероломный, ему позволительно делать все, даже нарушать устои семьи, что он и воспользовался когда пошел на поводу чувств любви к Алене Дмитриевне. Опозорив, ее он думал, что никто против любимца царя не пойдет. Но когда купец узнал, что опричник опозорил его жену, он позвал своих меньших братьев и объявил им, что будет биться в кулачном бою за честь семьи. Его сердце разрывалось от бесчинства опричника:

А такой обиды не стерпеть душе

Да не вынести сердцу молодецкому,

Это сердце было всего народа русского, уставшего от бесчинства опричников.

Купец хочет восстановить справедливость и просит братьев в случае его смерти выйти им за правду на битву с опричником:

А побьет он меня – выходите вы

За святую правду-матушку.

В день боя опричник решил всех потешить, показать свою силу и удаль, а купец Калашников знал, что решается его жизнь и судьба его семьи. Поэтому, не раздумывая, вышел на бой с опричником, говоря ему, что вышел он на страшный и последний бой:

«Не шутку шутить, не людей смешить

К тебе вышел я теперь, бусурманский сын,

Вышел я на страшный бой, на последний бой!»

И сразил купец опричника с одного удара, потому что в одном ударе сосредоточилась вся его ненависть. Лермонтов, таким образом, хочет донести до читателей, что это ненависть к опричникам была общая, народная и опричников считали бусурманским племенем, то есть чуждыми к устоям и жестокими по отношению к людям.  

Не рассказывая о мотиве своего поступка, купец не сознался и царю, который повелел его казнить. Но народная молва помнит о его доблестном поступке и приходит отдать дань уважения к его могиле:

И проходят мимо люди добрые:

Пройдет стар человек – перекрестится,

Пройдет молодец – приосанится,

Пройдет девица – пригорюниться,

А пройдут гусляры – споют песенку.

Поэма поэтому и названа песнью, поскольку гусляры славили купца, воспевали в своих песнях его храбрость, смелость и честность, оценили его поступок, потому что он не побоялся выступить за правду. Поэтому я считаю, что именно он главный герой, ему отдали честь, его восславили. А опричник не обладал качествами, которые позволили бы его сделать героем, и умер он бесславно.