Как вы понимаете роль гагина в произведении "ася"?

ася наверно одно из моих самых любимых произведений.эта девушка была полна загадочности ,но в тоже время была и весёлой.при первой встрече я увидела асю молодой,скороной не высокого роста в соломенной шляпе,а гагина красивым молодым человеком на голову выше самой аси.н.н сыграл большую роль в её жизни ,но не меньшую её брат гагин.гагин для неё был самым родным человечком на этой планете и больше всего она боялась его потерять.и даже когда гагин узнал ,что ася влюблена в н,н он пришёо к нему и сказал что бы он пришёл как асе .потому что целый день её била лихорадка и её плохо ,но вместо этого н.н накричал на асю за то ,что она всё сказала брату.реакция аси была быстрой и она уехала .оставив мысли о ней в том самом городке л.

    завтра я буду счастлив! у счастья нет затрашнего дня ; у него нет и вчерашнего; оно не помнит прошедшего ,не думает о будующем; у него есть настоящее- и то не день-а мгновенье.

Писатель раскрывает красоту и величие, доброту и открытость простых людей, которые способны переносить невыносимое, выживать в условиях, в которых выжить, казалось бы, невозможно. такие люди, по мнению автора, могут преобразить мир. таким необыкновенным человеком предстает перед нами герой рассказа "юшка". всю жизнь несчастного юшку все бьют, оскорбляют и обижают. дети и взрослые потешаются над юшкой, его "за безответную глупость". однако он никогда не проявляет злобы к людям, никогда не отвечает на их оскорбления. дети бросают в него камни и грязь, толкают его, не понимая, почему он не ругает их, не гонится за ними с хворостиной, как другие взрослые. наоборот, когда ему бывало совсем уж больно, этот странный человек говорил: "чего вы, родные мои, чего вы, маленькие! . вы, должно быть, любите меня? . отчего я вам всем " наивный юшка видит в непрерывных издевательствах людей извращенную форму любви к себе: "меня, даша, народ любит! " - говорит он хозяйской дочери. и умирает юшка из-за того, что оскорблено его принципиальное чувство и убеждение в том, что каждый человек "по надобности" своей равен другому. только после его смерти оказывается, что он все же был прав в своих убеждениях: он действительно был нужен людям. добрый и сердечный юшка обладает редким даром любви. эта любовь истинно святая и чистая: "он склонялся к земле и целовал цветы, стараясь не дышать на них, чтоб они не испортились от его дыхания, он гладил кору на деревьях и подымал с тропинки бабочек и жуков, которые пали замертво, и долго всматривался в их лица, чувствуя себя без них осиротевшим". погружаясь в мир природы, вдыхая аромат лесов и трав, он отдыхает душой и даже перестает чувствовать свой недуг (бедный юшка страдает от чахотки) . искренне любит он и людей, в особенности же одну сиротку, которую вырастил, выучил в москве, отказывая себе во всем: он никогда не пил чаю, не ел сахара, "чтоб она ела его". каждый год ездит он проведывать девушку, привозит денег на весь год, чтобы она могла жить и учиться. он любит ее больше всего на свете, и она, наверное, единственная из всех людей, отвечает ему "всем теплом и светом своего сердца". став врачом, она приехала в городок, чтобы вылечить юшку от мучавшей его болезни. но, к сожалению, было уже поздно. не успев спасти своего приемного отца, девушка все же остается, чтобы распространить на всех людей чувства, зажженные в ее душе несчастным юродивым, - свое сердечное тепло и доброту. она остается, чтобы "лечить и утешать больных людей, не утомляясь утолять страдание и отдалять смерть от ослабевших". платонов утверждает в своем рассказе идею значимости любви и добра, идущих от человека к человеку. он стремится воплотить в жизнь принцип, взятый еще из детских сказок: невозможного нет, все возможно. сам автор говорил: "надо любить ту вселенную, которая может быть, а не ту, которая есть. невозможное - невеста человечества, и к невозможному летят наши "

Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви. центральні персонаж і твору -- дві бідні дівчини-художниці сью і джонсі, які приїхали до нью-йорка з провінції. джонсі тяжко захворіла на пневмонію. годинами вона дивилась у вікно, на плющ, який плівся по стіні будинку у дворі, лічила листки, що опадали з плюща: ”коли впаде останній, я помру”.[4; 56] усі зусилля сью збити джонсі з цієї небезпечної думки зазнавали поразки. і ось на плющі залишився останній листок. життя дівчини врятував старий художник на ім'я берман, бідний невдаха, який жив на першому поверсі, під студією сью і джонсі. він під льодяним дощем уночі намалював на стіні листок плюща замість того, який зірвав вітер. образ листка, що не підкоряється холодним вітрам, збудив у джонсі волю до життя, і вона одужала. а старий берман захворів на пневмонію і помер найбільш психологічно складним образом в новелі є старий берман. автор іронізує з його кумедної зовнішності (“борода мойсея мікеланджело у нього з голови сатира тіло гнома”), з його постійних розмов про шедевр, який він коли-небудь залишить світові. до того ж, берман “п'є запоєм”, у нього з характер сварливого старого, який знущається з “будь-якої сентиментальності”. і все ж таки о. генрі знаходить у реальному житті силу, здатну подолати смерть, --це християнська любов, людяність, що втілюються в образі старого бермана. проте пізніше стає зрозумілим, що це лише зовнішня маска, за якою ховається добре й чутливе серце. життя бермана не менш трагічне, ніж життя дівчат. довгі роки, мріючи намалювати неперевершений шедевр мистецтва, але змушений заробляти на хліб дешевими рекламами, він поступово втратив свій талант і надію стати справжнім художником. чисте полотно на мольберті так і залишалося чистим протягом 25 років. однак берман забув про свої негаразди, коли почув про хворобу джонсі. “ - що, хіба є ще такі дурні, щоб умирати через листя, яке осипається з клятого плюща? вперше чую. як це ви дозволяєте їй забивати голову такими дурницями? ” душа митця і серце людини не померли разом із його втраченими надіями. берман відчув, що настав момент намалювати свій головний шедевр у житті -- останній листок плюща на стіні, щоб джонсі завжди могла бачити його і не померла. джонсі одужала, але старий берман застудився й пішов в інший світ, навіть не почувши слів вдячності. але саме він виявляється спроможним на великий акт самопожертви -- ціною власного життя підтримує дух джонсі і рятує її від смерті. цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї дієвої любові, яка без жодного слова кидається на і іншим. образ бермана набуває справжньої духовної величі, а смерть його викликає в нас такий самий біль, ніби з життя пішла близька для нас людина “ій листок” -- одна з найкращих новел в усій світовій літературі, яка розкриває тему відданої любові людини до людини автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка (до речі, це його улюблений прийом побудови сюжету) . по суті, новела є прикладом “подвійної розв'язки”, тобто тут наявні дві сюжетні лінії: хвороба джонсі і, шедевр бермана. формально основною сюжетною лінією є хвороба джонсі, але тільки формально. насправді головною подією в творі є самовідданість бермана. обидві лінії дістають остаточну несподівану розв'язку тільки в наприкінці новели, коли сью розкриває правду подрузі. завдяки такому прийому о. генрі тримає читача в напрузі до самого кінця новели. але цей прийом виконує ще одну функцію -- за його старий берман в одну мить морально виростає в наших очах і перетворюється на символ самопожертви. найвищим мистецтвом є мистецтво бути людиною. вчинок бермана - його мрія, його шедевр таким чином, о. генрі є читачам зрозуміти, що сенс життя (яким би складним воно не було) -- у самому житті: треба жити всупереч обставинам і . разом із джонсі ми усвідомлюємо: життя дається тільки один раз, тому треба боротися за нього і витрачати його на добрі справи, заради продовження життя інших людей.