На сколько языков народов мира переведены книги сергея михалкова

на европейские языки.такие как ,французкий,немейкий,испанскийи тд. 

Дракон Грицько - щирий та розумний дракон. Здавалось би, що перед нами хиже створіння, проте з доброю душею. Дракон харчується травичкою, не посягає не на чиє життя, є хорошим товаришем та доброю особистістю. Він не може нікому заважати. До того ж, цей персонаж постійно розвивається, прагне отримати знання, вивчає грамоту та пише вірші. Цей персонаж є виключно позитивним.

Князь - підступний, хитрий. Князь починає мріяти про знищення дракона. І образ князя у результаті є по-справжньому хижацьким. Так, він людина, проте з хижацькою натурою. Це антипод Грицька. Князь злий, нерозсудливий, грубий.

Літературний паспорт повісті-казки «Місце для дракона»

1. «Місце для дракона»

2. Юрій Винничук

3. Існує три роди літератури: епос, лірика та драма.

4. повість-казка

5. Тема твору — розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу.

6. Головна ідея — звеличення благородства, самопожертви, людяності, які перемагають зраду, жорстокі закони і підступність.

7. Головні герої: дракон Грицько, Пустельник, князь, лицар Лаврін.

8. Художні засоби: епітети, порівняння, метафори, гіпербола, звертання.

Література, Що таке Література?

Література (лат. litеrаturа — написане, від literа — буква, літера) — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва — мистецтва слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за до літер. Розрізняють літературу технічну, наукову, довідкову тощо та художню, призначену спеціально для задоволення пізнавальних, інтелектуальних та естетичних потреб. Виникненню терміна «література» сприяв розвиток книгодрукування, а до цього були вживані інші поняття для позначення словесного мистецтва: «поезія», «поетичне мистецтво», оскільки воно призначалося лише для публічного виконання і сприймання на слух. Художня література створювалася на основі усної народної творчості і спочатку не виділялася в окремий вид із записаних творів. У давніх писемних пам’ятках (Біблія, «Магабгарата») елементи словесного мистецтва органічно поєднуються з міфологією, релігією, моральними та практичними настановами, різноманітною інформацією з різних питань. Синкретичний характер цих пам’яток не позбавляє їх естетичної цінності, яку мають художні твори. Хоча література формувалася протягом багатьох тисячоліть, вона як писемна форма мистецтва слова визнається лише з часів значного розповсюдження книгодрукування. Визначення художньої літератури як такої, що відтворює дійсність у художніх образах, створених засобами мови, передбачає вживання понять «мистецтво», «вид мистецтва», «єдність змісту і форми», «художній образ», «засоби художньої виразності», «відтворення», «відображення» тощо. Твір художньої літератури не стільки відображає дійсність, скільки моделює її авторське сприйняття, і у цьому відношенні художня література є результатом творчості, засобом висловлення, своєрідною мовною структурою, яка конкретизується в читацькому сприйманні і певною мірою відтворює об’єктивну дійсність крізь призму суб’єктивного світу.

Залежно від своєрідності змісту і форми художні твори поділяються на певні роди і жанри. Кожної доби набували поширення різноманітні жанрові форми, серед яких домінували ті, що найбільш відповідали характеру часу, провідному напряму тощо. У художній літературі розрізняються ще й різні творчі методи та стилі. Конкретно зазначений метод і стиль притаманні літературі певної доби або напряму; з іншого боку, кожний видатний письменник створює свій індивідуальний метод і стиль у межах близького йому творчого напряму. Художня література досліджується такою наукою, як літературознавство, що включає історію та теорію літератури, літературну критику тощо, а літературний процес зазначеного часу є предметом вивчення саме літературної критики.

Объяснение: