Составить досье на коробочку, из рассказа "мёртвые души" по плану. 1)адрес( описание деревни) 2)социальное положение(описание внешности) 3)семейное положение(жена, дети) 4)хозяйство 5)любимое занятие 6)купля продажа.

1. "деревушка не маленька". "избы были выстроены врассыпную и не заключены в правильные улицы". двор усадьбы представляет собой изобилие птицы и другой « твари».  

2. “женщина пожилых лет, в каком-то спальном чепце, надетом наскоро, с фланелью на шее, одна из тех матушек, небольших помещиц, которые плачутся на неурожаи, а между тем набирают понемногу деньжонок в пестрядевые ”

3. вдова.

4. сама ведет хозяйство, рачительна и скупа. живет в довольстве, но вместе с тем вечно плачется то на неурожаи, то на смерть крестьян и убытки. 

5. как такового нет, её главная цель - рачительно вести хозяйство.

6. долго торгуется, боясь продешевить, предлагает съездить в город, чтобы разузнать цены у тамошних купцов. продала за 15 ассигнаций с души.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гумор і сатира — два способи зображення смішного в житті. вони відрізняються характером висміювання. якщо гумор доброзичливий і жартівливий, то сатира, як правило, викривальна й зла. і те, і друге мають своїм джерелом усну народну творчість: анекдоти, прислів'я, жартівливі оповідання й пісні. літературні гумористичні і сатиричні твори читачі, мабуть, люблять найбільше, особливо якщо автор гармонійно поєднав правду життя з кращими фольклорними традиціями. саме це вдалося і. нечую-левицькому в повісті «кайдашева сім'я», яка вже друге сторіччя посідає почесне місце серед найпопулярніших творів української літератури.проблеми гумору, іронії, сатири та їх реалізації в художньому творі знаходять відображення у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних лінгвістів і літературознавців. більшості праць властивий полемічний характер, оскільки в них не завжди має місце чітке розмежування понять гумор, іронія, сатира, що призводить до двозначності і суперечливості у їх трактуванні, неадекватності тлумачення художнього твору, диференціації гумористичних і сатиричних елементів, звуження аналізу мовностилістичних засобів реалізації категорій комічного. категорії гумору, іронії і сатири аналізуються переважно на прикладі творів визначних гумористів і сатириків, хоча гумористичні, сатиричні та іронічні компоненти властиві творам, які в загальній структурі тексту не є комічними.у дослідженні категорії гумору, іронії і сатири у тексті, його дискурсній організації, аналізуються гумористично, сатирично і іронічно забарвлені елементи творів, у яких гумористична, сатирична й іронічна критика пов’язані безпосередньо з авторською прагматикою.гумор і сатира як дві сторони категорії комічного. гумор як форма комічного — це спосіб відображення комічних явищ дійсності художніми засобами. це критика, що передбачає не знищення об’єкта висміювання, а його виправлення, вдосконалення, орієнтує на позитивні зміни. гумористичний сміх відзначається м’якою, стриманою тональністю.іншою щодо змісту і прагматики є сатира. це форма комічного, яка полягає у негативному переосмисленні об’єктів критики, якими є явища і події, які уявляються неспіввідносними з ідеалом і потребують сатиричного викриття.особливої уваги у проаналізованих творах набула іронія. доцільно відмовитись від її тлумачення лише як тропу, головною ознакою якого є подвійний смисл. таке розуміння і тлумачення призводить б до спрощеного, звуженого підходу до аналізу мовних засобів іронії, обмеження його лише засобами лексичного рівня. як показав аналіз мовної фактури текстів, іронія — повноправна форма комічного поряд із гумором і сатирою. це відображення прихованого значення, що відрізняється, або є протилежним до явного, мовними засобами (мовна іронія) або ситуаціями твору (екстрамовна іронія). мовна іронія включає два типи: ситуативна іронія — явний тип іронії, що реалізується у мікро- і макроконтексті, і асоціативна іронія — прихований тип іронії, що реалізується переважно у мегаконтексті. таке розуміння іронії дало змогу виявити діапазон аналізу мовних засобів її реалізації від лексичного рівня до синтаксичного і текстового, довести, що іронія — явище значно складніше, глибше і змістовніше.

Сходство: онегин и ленский отчуждены от помещичьей среды, каждый из них выраает одну из тенденций духовной жизни : онегин - скептицизм и разочарованность, ленский - романтическую мечтательность и порыв к идеалу. кумиры онегина - байрон и наполеон, ленского - кант и шиллер ( представители европейской и культуры). ленский тоже,как и онегин, ищет цель жизни. характер ленского,как и онегина, - незавершённый, дисгармоничный. различие : романтик ленский - антипод онегина, исключительный герой, полностью оторванный от быта. от жизни. личность онегина сформировалась в петербургской светской среде, характер обусловлен принадлежностью к высшему слою дворянства, обычным для этого круга воспитанием и образованием.