Анализ стихотворения ольги берггольц я люблю сигнал зеленый

«строгий и скупой на слова ленинград творил о ней легенду, особый ленинградский миф, в котором все было правдой, – писал а. павловский. – ольгу берггольц, недавнюю комсомолку, молодую коммунистку, называли «ленинградской мадонной», подвижницей, ее стих, ее голос какое-то время, в самую тяжелую, смертельную пору, жил исключительно в эфире.  я говорю с тобой под свист снарядов,  угрюмым заревом озарена.  я говорю с тобой из ленинграда,  страна моя, печальная страна…  ее душа и слово были настроены так, чтобы постоянно впитывать и удерживать в себе людское страдание, постоянно идти на боль, как на костер, чтобы, обуглив душу, обратить страдание в силу, отчаяние – в надежду и даже саму смерть – в бессмертие. судьбою ольги берггольц стали мужество, страдания и победоносное терпение блокадного города».

Олександр Сергійович Пушкін народився 6.06.1799 р. в Москві. З найраннішого дитинства хлопчик був оточений літературою. Його тато мав бібліотеку, твори в якій Олександр дуже любив читати. Цю бібліотеку відвідували багато видатних людей - Жуковський, Карамзін, і Пушкін спілкувався з ними.

з 1811 року він почав навчатися в ліцеї в Царському селі. там він почав писати вірші, в 1814 році опублікував перший з них. В 1817 році вступив у Петербурзі у Колегію. Там він був представником "вищого класу", спілкувався з багатьма заможніми людьми.

Але він не припиняв писати свої волелюбні твори, у яких висловлював незадоволення тогочасним ладом Російської імперії. За це тодішній цар Микола, здається, Перший (не пам'ятаю ім'я правителя) відправив його у, так би мовити, заслання на південь України. Перебуваючи там, він написав багато творів (Брати розбійники, Кавказький полонений, т.і.)

у 1827р. О.С.Пушкін розпочав роботу над поемою "Євгеній Онєгін".

1830р. посватався до Наталі Гончарової, за рік вони одружилися і за час шлюбу народили чотирьох дітей.

Він продовжував писати твори.

1837р. 8 лютого (за старим стилем 27 січня) відбулася дуель між Пушкіним і Дантесом, де останній поранив поета. За два дні він помер.

Таким чином влада знищила молодого, 37-річного поета.

Герасим был бедным человеком, поэтому был одет скромно, не богато. Потертая кофта, возможно лапти. Из за того что он много работал надо было одеваться удобно.Герасим был добрый человек, любил животных, но куры боялись как он выходил во двор они сразу разбегались.

Герасим был одинок но когда он Муму то ему стала чуточку веселей, он любил своего нового четвероногого друга. Но когда барыня приказала убить Муму то Герасим очень не хотел этого делать но пришлось, так как барыня бала зла на него. Автор относится к Герасиму по доброму и даже сожалеет ему за потерю четвероногого друга.