Дайте описание к сказке зоки и бада вам !

сказка для детей, написанная ириной и леонидом тюхтяевыми в конце 80-х годов 20-го века. впервые издана в 1990-ом году в газете «книжное обозрение», выходила по отдельным главам.[источник не указан 241 день] книга примечательна тем, что сказку рассказывают от лица детей. в виде книги была напечатана в 1993 году в издательстве «микрополь» тиражом 100 000 экземпляров с цветными иллюстрациями выполненными юлией гуковой и владимиром буркиным. художники позже в 1994 году приняли участие в создании в творческом объединении «экран» короткометражного мультфильма по мотивам этой книги. режиссёром выступил александр федулов. книга неоднократно переиздавалась с новыми иллюстрациями, поэтому образы героев книги многократно менялись. в 2007 году леонид володарский озвучил персонажей книги в аудиоверсии произведения на радиостанции серебряный дождь[1]. в 2012 году вышло продолжение сказки под названием «школа зоков и бады»[2].

эта сказка об  озорных сладкоежках и  проказниках зоках и  лохматом черном баде  — с  хвостом, копытами и  разными рогами. о  том, как однажды зоки завелись у  бады в  банках с  медом и  о  том, как они стали жить вместе и  друг друга воспитывать.

ирина и  леонид тюхтяевы написали эту сказку для своих детей почти 30  лет назад. прошли годы, маргарита и  ян выросли, а  «семейная» сказка издавалась с  тех пор уже более 10  раз! эту удивительную, пронизанную любовью и  юмором с  огромным удовольствием читают и  взрослые и  дети, обсуждая вместе смешных героев и  их  знаменитые каламбуры.

ajjoiijDFjpfaopsojopojpafojpjdjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjs

hxОбъяснение:

ответ

Від виходу друком першого видання "Кобзаря" і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.З поетичною спадщиною Т. Шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати Шевченка в школі. Вірші, поеми, балади хвилювали мене, викликали співчуття. Серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. Перш за все це поезії "Думи мої, думи мої". Чому поезії, а не поезія? У Т. Шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.Перша поезія з такою назвою написана Т. Шевченком 1839 року в Петербурзі. Уже викупили Тараса з кріпацтва, уже навчався він в Академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. Чи потрібно його слово, його "діти", як називає Шевченко поетичні рядки своїх віршів? І для кого? Т. Шевченко — син свого народу, відданий син своєї Вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання:Думи мої, думи мої,Квіти мої, діти!Виростав вас, доглядав вас, —Де ж мені вас діти?В Україну ідіть, діти!В нашу Україну.Служити своїм словом рідному народові й Вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета:За степи та за могили,Що на Україні,Серце мліло, не хотілоСпівать на чужині.А в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з України, без яких він не може жити па засланні. Це сум за рідшім краєм:Думи мої, думи моїВи мої єдині,Не кидайте хоч ви менеПри лихій годині."Думи мої, думи мої..." 1839 року — це твір-програма поета. Покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості Кобзаря. Коли лунає Шевченкове словю під супровід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила Шевченкового слова.