Нужен образ героя из повести джека лондана)) белый )) как можно быстрее

молодой волчонок

меня покоряет, с каким сочувствием, участием, я даже бы сказала с любовью, рассказывает писатель сначала о волчонке, которого преследовал постоянный страх, потом о взрослом волке, но который уже стал собакой. джек лондон с большим знанием звериной жизни, как бы находясь внутри стаи, от имени волков ведет свое повествование. возникают такие ощущения как будто это уже не волк, а человек живет рядом, думает, размышляет, анализирует свои поступки и действия.

"со своим уставом в чужой монастырь не ходят". одна из основных мыслей автора. алеко пришел со  своими представлениями о семье в среду цыган. старый цыган ему свой личный пример: нельзя насильно удержать любовь. преступление, особенно убийство, разделяет людей. становится невозможным строить дальнейшие отношения не только со стариком цыганом, но и со всем табором. слова старика звучат ему приговором. вообще-то тут прослеживается и генетическая связь между мариулой и земфирой. земфира вырастает похожей на свою мать. старый цыган , чувствуя характер алеко, рассказывает свою об отношениях с мариулой. он учит, что не предпринимая ничего плохого против своей жены, он обрел спокойствие и мудрость жизни.      на радость ему росла дочь.  алеко не находит места среди высшего света и среди простых людей. виной всему - его гордый нрав.

Нещодавно, я прочитав романтичну повість Олександра Гріна «Червоні вітрила». А. Грін прожив дуже важке життя. Бував він і в тюрмі, і вирушав на заслання, але звідти втік. Саме, тоді А.Грін почав писати повість «Червоні вітрила», а в 1920 році він її закінчив. Це найвідоміше твір О. Гріна. Письменник визначив жанр свого твору як «феєрія». Повість починається, як і багато літературні твори, з характеристики головних героїв, але, прочитавши зовсім трохи, я зрозумів, що ця книга особлива.

   У повісті «Червоні вітрила» Грін розповідає історію дівчинки Ассоль, яка рано втратила матір і росла з батьком, жили вони на те, що він робив дитячі іграшки-кораблі. Лонгрен, батько Ассоль, брав всю роботу по господарству на себе, дочка і батько дуже любили один одного. Але все ж Ассоль була нещасна, так як з нею ніхто з сільських дітей не спілкувався. І жила вона однією єдиною мрією, яку їй подарував Егль - відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок. Він сказав їй, що коли-небудь за нею припливе принц на кораблі з червоними вітрилами і з тих пір Ассоль з надією дивилася на горизонт моря, в очікуванні корабля з червоними вітрилами.

   Другим головним героєм в повісті представлений Артур Грей, який навпаки народився в багатій родині, і у нього той же була своя мрія - стати капітаном і він став їм. У 15 років він пішов на судно простим матросом і протягом часу плавання капітан корабля навчав Артура різних морських наук. Після чотирьох років плавань, повернувшись додому, Артур взяв у батьків велику суму грошей для придбання власного корабля. І з цього моменту він плавав по морях і океанах капітаном. І одного разу під час свого чергового подорожі Артур зустрів Ассоль, яка йому дуже сподобалася. І дізнавшись про її мрії, він вирішив і виконав її.

   Я вважаю, що головна ідея автора повісті полягає в тому, що людині в своєму житті потрібно мати найзаповітнішу мрію, вірити і прагнути до неї, і тільки тоді вона обов'язково здійсниться. Адже Олександр Грін писав цей твір не в найкращі часи свого життя, і, напевно, на мою думку, він хотів створити приклад мрії, віри, надії.

   Ассоль - головна героїня романтичної повісті, замкнута і красива дівчина, яка дуже любила свого батька, довіряла тільки йому і жила мрією, яку їй подарував казкар. Артур Грей - волелюбна людина, лідер за характером, що поважає думку інших, освічений і розуміє, і цілеспрямовано йде до своїх цілей. Всі ці якості робили з нього знаменитого людини. Лонгрен - батько Ассоль, її наставник по життю, люблячий батько. У ньому автор намагався показати зразок, яким має бути батько. У повісті «червоні вітрила» Олександр Грін для вираження настрою, почуттів і духовного настрою героїв часто використовує природу.

   Я вважаю, що Грін насамперед хотів сказати читачеві, що в будь-який час свого життя потрібно жити в світі реальності і мрії.