Краткое содержание дубровского! ! заранее )

"дубровский" в  этом романе речь идет о богатом помещике кирилле петровиче троекурове,у которого был скверный характер.он был дружен со своим соседом и товарищем,с которым когда-то служил-андреем гавриловичем дубровским,поручиком в отставке.позже между ними происходит ссора,которая перешла во вражду.троекуров через подкупный суд отбирает у дубровского его поместье-кистеневку. вскоре после этих событий старший дубровский умирает.его сын поджигает кистеневку и подается в разбойники.потом он попадает к троекурову в дом под видом гувернера и влюбляется в его дочь-машу,но троекуров решил выдать замуж дочь за старого князя верейского. дубровский всеми силами пытается этому помешать,но опоздал.маша считает себя связанной клятвой и отказывает ему.после этих событий власти пытаются поймать банду,но дубровский успел распустить ее и уехать за границу.   в этом романе автор нам дает понять, что главное в жизни-честность,чувство ответственности и,конечно же,честь.

Все мы иногда ошибаемся или совершаем не очень хорошие поступки. Но, что было бы с нами , если бы не было тех, кто простит и Большинство обозленных людей, совершают преступления или остаются равнодушными к бедам других. Они никому не помагают, живут ради себя, и своих детей так воспитывают. Количества зла, боли и несправедливости из-за этого растет.

А ведь потратить немного времени, чтобы выслушать, посочувствовать или посоветовать, не так уж тяжело. Это хотя бы чуть-чуть остановит одиночество и разочарование. И добра на Земле станет больше. А значит, и нам станет легче жить.

ответ:Складовою частиною філософської проблеми людини є проблема особистості і її взаємозв'язку із суспільством. Це зумовлено тим, що проблему людини неможливо розглядати у відриві від соціально-політичних, економічних, культурно-інформативних сенсів її існування. Адже без гармонізації відносин у системі людина - суспільство - держава важко говорити про можливість виживання не тільки окремого індивіда, але і суспільства в цілому. Тим більше, що, розглядаючи людину у взаємозв'язку із суспільним середовищем, слід не тільки акцентувати увагу на сутності людини як такої, а й виходити із взаємовпливу суспільства на особистість і особистості на суспільство. Важливою проблемою є і діалектика волі й відповідальності особистості в суспільному розвитку, їхня взаємна обумовленість. Така постановка питання дозволить розкрити природу людини ще під одним кутом зору.Для того щоб визначити місце людини в сучасному світі, а також з'ясувати обумовленість у системі "особистість - суспільство", необхідно зупинитися на деяких загальних визначеннях, що характеризують людину з різних боків.

Людина, як вже зазначалося в попередньому розділі, має біосоціальну природу. З одного боку, це жива істота з притаманними ЇЙ загальними рисами, що властиві людському роду. З другого боку, в онтологічному аспекті, людина - істота соціальна, яка розкриває свої сутнісні риси саме в колективі, у процесі спілкування. За до цілеспрямованої діяльності (праця), комунікації (мова), системи оцінки (критика) і самооцінки (самокритика) людина стає "суспільною твариною", унікальним представником біосфери, що створила, на думку Володимира Вернадського, своє власне середовище існування - ноосферу. Таким чином, людина - жива істота, яка має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідомо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе.

Объяснение: