Очем рассказ достоевского "белые ночи" и "бедные люди" вывод

Белые ночи: главный герой - романтик, одинокий человек. однажды, когда была белая ночь, он знакомиться с привлекательной девушкой - настей. они влюблены, но он беден и пообещал вернуться за ней через год. мечтатель приехал в город, но к насте не появляется, не отвечает на письма. настя решила написать ему отказ в письме. при появлении, та убегает, извиняется. мечтатель простил её. но сейчас он одинок. вывод: это произведение учит нас видеть мир красивым, счастливым.  бедные люди:   бедного  титулярного советника макара девушкина  и несчастной вареньки доброселовой. она потеряла всех родственников, у него нету денег. роман идет в письмах, макар описывает свою квартиру, его службу, та тоже рассказывает о себе. но она решила избавиться от бедности и выйти за муж за быкова. вывод: тема маленького человека. полное неуважение к человеческой заботе в поступках вари.           

табыс много пословиц и поговорок используют персонажи в романе «дубровский» . кучер антон в разговоре с владимиром дубровским произносит: напрасно батюшка ваш пошел на кирила петровича, плетью обуха не перешибешь» . «господа съезжаются к нему (троекурову. – а. р. ) на поклон, и то сказать, было бы корыто, а свиньи будут» , «все мы божии да государевы; да ведь на чужой рот пуговицы не нашьешь» . троекуров, обращаясь к дворовому мальчику, сказал: «ага, слуга в барина: каков поп, таков и приход».

- та це ж пилип! а, щоб тебе холєра ясна взяла! проте по його обличчю було видно, що якби швайку справді вхопила холера, то він був би вельми засмучений   .гей, то тільки стріли в небо швидко випускають, - відказав дід кібчик. - а добру річ роблять не один день.   грицикові було моторошно. раніше він гадав, що треба стерегтися лише татар. а тепер, виявилося, і серед своїх є не кращі.   бо лях, аби ти знав, не кращий від татарина. або й ще гірший. ординець, бач, шаблюкою голову знесе, а лях до горлянки пазурі тягне… ет, і коли це закінчиться?   у воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. раніше це називалося здобичництвом. а тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. а чому саме - ніхто вже й не скаже. щоправда, саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід кібчик інколи казав таке: - по-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. а нинішні… - тут дід кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.  

подробнее на livelib.ru: