Мені дуже подобаються подвиги геракла , томушо ми бачимо приклад сили , краси . віданості .геракл - це приклад спаравжнього чоловіка. він нічого не боїться , а бореться .я б хотіла шоб і в нашій державі були такі геракли , які б всім . можливо я б і сама такою хотілаб бути на

Мне нравятся подвиги геракла,потому что мы видим пример силы,красоты,преданности.геракл-это пример настоящего мужчины.он ничего не боится,а борется.я бы хотела,чтобы и в нашей стране были такие гераклы,которые б всем .возможно,я бы и сама такой хотела б быть!

Мне нравятся подвиги геракла,потому что мы видим пример силы,красоты,преданности.геракл-это пример настоящего мужчины.он ничего не боится,а борится.я бы хотела чтобы и в нашей стране были такие гераклы,которые всем .может быть я и сама бы хотела быть такой!

21 століття. крім великих можливостей у різних сферах життя воно нам принесло постійну і ненаситну жадобу грошей. заради коштей і якихось матеріальних цінностей людина може відмовитися від усього, навіть від дружби. це найганебніший вчинок, тому, що дружба - це велике і неоціненне багатство, яке дається далеко не всі мають. що ж таке друг? я вважаю, другом людина, яка змогла знайти ключі від твого серця. дружба - це абсолютно безкорисливе почуття, якщо стосується чогось матеріального, але дружба може дати нам дещо більше - це підтримку і неймовірна вірність. з другом набагато легше жити у світі. але потрібно пам'ятати, що тільки справжнім другом, адже з від псевдо-друзів ти нічого хорошого не дочекаєшся, крім проблем. теперішній світ дуже жорстокий, і наскільки було б легше жити у ньому з вірною людиною, яка завжди готова тебе пітримати. тому відповідь на це питання очевидна, звісно ж ні! нам потрібно цінити такий скарб, якщо ж він нам даний!

жила-була зима. у хорошій хатинці, з крижаним підлогою, морозною візерунковою стелею, і розмальованими вікнами. хата ця стояла в дрімучому лісі. якось так виходило, що влітку ні хати, ні зими ніхто не бачив. а в морозний час – все ніби було на місці. і будинок, і господиня його. і ось одного разу, коли господиня зима робила з білих сніжків повітряний торт, вона побачила на порозі свого будинку дівчинку. в ліс дівчинка прийшла разом зі своїм дідусем; вони вибирали найкрасивішу ялинку на новий рік. але дідусь десь загубився і дівчинка злякалася. а за вікном потихеньку сутеніло. дівчинка було зажурилася, але господиня зима затіяла з нею гру. потрібно було назвати якнайбільше зимових слів. хто слів знає більше, той і виграв. «метелиця, паморозь, іній, сніг, хуртовина, завірюха, сніжинки …», – багато слів назвали гравці. незабаром дівчинка сама не помітила, як заснула. а на ранок господиня зима в дім дідуся. виявляється, він зустрів в лісі дванадцять братів місяців, та й з ними. то-то було радості, коли дідусь з онукою зустрілися. господиня зима дала їм свої снігові сани, і вони вирушили додому.