Уриты и оли 16 конфет. рита съела 5 конфет, а оле дали 7 конфет. у деыочек конфет стало поровну. сколько конфет было у каждой девочки сначало?

Было 16 -5=11 11+7=18 18÷2=9 у оли стало 9-7=2 у оли первоначально16-2=14 у риты первоначально

Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. сатира серйозніше, гостріше на мову. вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. маючи справу зі злом (така вже її «спеціальність»), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. а зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.однак сміх сміху – різниця. в літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. «сміх, – за словами о. і. герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося». м. г. чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко пі виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. у комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.сатира на відміну від гумору (хоча межі між ними досить умовні, а часом і важко помітні) має справу з суспільно небезпечними . сатира нещадна, різка та непримиренна. аби чіткіше уявити сутність явища і сильніше впливати на розум і емоції читача, письменники-сатирики зазвичай до перебільшення, загострення, карикатурного зображення персонажів та подій. з найдавніших часів і до наших днів гумор і сатира в художній літературі йшли рука об руку і виявлялися в самих різних формах і жанрах – у казці, байці, сатиричній поемі, в комедії, романі, новелі, епіграмі, пародії. класичні зразки світової сатиричної і гумористичної літератури пов’язані з іменами великих письменників. серед них – такі відомі, як давньогрецький комедіограф аристофан і давньоримський поет ювенал, видатний гуманіст епохи відродження еразм , ійці джонатан свіфт і чарльз діккенс, французи франсуа рабле і вольтер, німецький поет-демократ гейне, а серед наших співвітчизників можна назвати таких видатних діячів української літератури, як в. самійленко і остап вишня. діяльність цих видатних митців доводить нам, що гумор та сатира завжди була ефективною зброєю у боротьбі з негативними явищами у суспільстві та залишається таким же корисним засобом боротьби й сьогодні.

  с австро-венгерской открытки конца 19 века. известно множество примеров, когда гений остается непризнанным и незамеченным среди соотечественников при жизни.и лишь после смерти обнаруживается незаурядность его таланта, а слава созданных им шедевров облетает весь мир. достаточно вспомнить иоганна себастьяна баха, творчество которого получило широкую популярность спустя многие годы после их появления на свет. драматическая судьба французского композитора жоржа визе в чем-то схожа с судьбой великого предшественника. как и бах, всю свою жизнь он был отягчен ремесленной, изнурительной работой - сочинял множество небольших танцевальных пьес, корректировал чужие партитуры, выполнял множество транскрипций и переложений для различных инструментов. этот тяжелый труд ради куска хлеба поглощал драгоценное время, подтачивал силы композитора, отрывал его от того единственно важного, что составляло цель жизни - от творчества. а оно действительно заслуживало внимания визе, потому что поставило его в один ряд с композиторами-новаторами, открывшими новую страницу в развитии национального искусства.жизнь визе была тесно связана с своей страны. он тяжело переживал ее поражение во франко- войне, оставшись в париже и поддерживая соотечественников даже во время длительной осады. он принял близко к сердцу кровавые события, связанные с падением недолго просуществовавшей парижской коммуны. он был патриотом своей родины и горячо любил париж. и именно париж оказался наиболее непримиримым и враждебным критиком его музыки.судьба не визе. на протяжении всей жизни его преследовали неудачные обстоятельства и драматические совпадения, разрушающие его творческие замыслы. каждая новая публичная премьера сопровождалась почти единодушным обличающим шквалом критики. его обличали то в слишком сложной и запутанной музыке, то, наоборот, в чересчур примитивной и вкусам публики. наконец, композитор был не раз уличен в «ваг-неризме» - сильном влиянии оперной музыки рихарда вагнера, охватившем многих композиторов xix века, например, эрнеста шоссона и даже отчасти дебюсси. учитывая фон - франко- войну - для визе столь легкомысленное обвинение могло грозить даже политическим преследованием. кто знает, может быть, постоянные неудачи, непонимание музыки и к скоропостижнойсмерти композитора. он умер от сердечного приступа, через три месяца после провала «кармен» на оперной сцене, не дожив до тридцати семи лет. а ведь начало творческой жизни обещало ему блестящую музыкальную карьеру. он появился на свет в 1838 году. его торжественно назвали александром-сезаром-леопольдом, хотя в семье прижилось другое имя -жорж. от первых дней рождения сына родители, талантливый учитель вокала и прекрасная пианистка, мечтали о том, чтобы он стал музыкантом. мать была первой учительницей жоржа. ей не приходилось настаивать на музыкальных занятиях - мальчик проявлял горячую заинтересованность в музыке. обладая изумительным слухом и необыкновенной памятью, в возрасте девяти лет он с легкостью поступил в парижскую консерваторию. одним из его преподавателей основ композиции был известный теоретик циммерманн. учеба в консерватории сопровождалась бизе в различных конкурсах. его отмечают как лучшего ученика по сольфеджио, затем - как лучшего пианиста консерватории. он зарабатывает славу мастерского контрапунктиста и органиста