Сколько единиц в числе 5309 a)309 b)4 c)53 d)530 e)5309

В числе 5309 5309 единиц, ответ е)

В числе 5309 5 тысяч 3 сотни 0 десятков и 9 единиц

На берегах Москвы-реки, на территории современной Москвы и вокруг жили племена Вятичей, Кривичей, Меря. Вятичи, как и все славянские племена, жили родовым строем. Они знали только род, который означал совокупность родственников и каждого из них; роды составляли "племя". Народное собрание племени избирало себе вождя, который командовал войском во время походов и войн. Он назывался старинным славянским именем "князь". Постепенно власть князя усиливалась и становилась наследственной. Вятичи, жившие среди необозримых лесных массивов, строили бревенчатые избы, схожие с современными, в них прорубались маленькие окошечки, которые во время холодов наглухо закрывали задвижками; Кривичей - племя восточных славян, вошедшее в состав великорусской народности. Известия о нем идут от Константина Багрянородного и из Летописи, где кривичи выступают в группе северных славянских и финских племен, платящих дань варягам; Меря - древнее финское племя, упоминавшееся в «Повести временных лет» в числе славянских и финских племён, плативших дань варягам. Летопись помещает мерю у озёр Ростовского (Неро) и Клещина. Большинство исследователей сближают этот народ с современными марийцами. Рано начавшаяся колонизация славянами этой области уничтожила мерянскую самостоятельность. В результате меря отчасти, вероятно, отошла с другими финскими племенами к северу, отчасти растворилась в массе более культурных славян и содействовала образованию великорусской народности. В её области позднее возникают Ростовское, Владимирское, Ярославское, Переяславское и др. княжества, постепенно образуется Московское государство.

Шлюбна пора у лисиць настає в середині лютого і триває всього де­кілька тижнів. У цей час навколо однієї самки збирається декілька самців; вони не відходять від неї ні на хвилину і залицяються до неї, подібно до того, як це роблять собаки. У цей період запах їхніх виділень стає осо­бливо різким, і частіше, ніж звично, чується їхній гавкіт. Справа не об­ходиться, звичайно, без бійок між суперниками. Коли самка завагітніє, вона залишає нору і поселяється в густому чагарнику, розташованому поблизу від вибраної для пологів нори. У цей час, за Бекманом, вона відвідує і розширює різні нори і нарешті поселяється в такій місцевості, яку останнім часом найменше відвідували люди і собаки. Розташована ця нора в затишному місці або лежить відкрито — на це вона не звер­тає уваги. У тому разі, якщо потрібної нори не знайдеться, лисиця сама вириває її або влаштовує собі кубло в дуплі дерева, під купою каміння, хмизу, або ж просто в заростях чагарнику, і м’яко вистилає його шерстю. Ще під час вагітності самка починає потроху вискубувати на собі шерсть по всьому череву, від пупка до самого горла. Вона це робить з подвійною метою: по-перше і головним чином, для того, щоб відкрити соски для очікуваного потомства, а по-друге, щоб ту шерсть використати на теплу і м’яку підстилку майбутнім дитинчатам. Пологи настають через дев’ять тижнів, або 60—63 дні, після спаровування, звичайно в кінці квітня або на початку травня. Кількість дитинчат коливається між 3 і 12; найчастіше в кублі знаходять 4—7 лисенят. За дослідженнями Пагенштехера, вони з’являються на світ сліпими та із закритими вухами; вкриті дуже гладкою, короткою бурою шерсткою з жовтуватими і сіруватими на кінчиках волосками і мають чалу смугу, яка різко виділяється на лобі, білий кінчик хвоста і маленьку білу нечітку плямочку на грудях. Вони вкрай незграбні, неповороткі та спочатку розвиваються дуже повільно. Очі у них розплю­щуються тільки за два тижні, однак до цього ж часу прорізаються всі зуби. Мати ставиться до них дуже ніжно, перші дні не залишаючи їх ні на мить, а згодом якщо і йде кудись, то лише вечірньої пори і ненадовго, заздале­гідь вживши всіляких заходів, щоб приховати їхню присутність.Через місяць або півтора після свого народження маленькі хижаки, вкриті червонувато-сірою шерсткою, наважуються тихої днини виходити з нори, щоб погрітися на сонечку і погратися на волі одне з одним або з матір’ю. Мати приносить їм удосталь поживи та ще з перших тижнів при­мушує їсти і навіть ловити мишей, пташок, жаб і жуків. У цей час лисиця стає ще обережнішою і при щонайменшому шумі відводить їх назад у нору, а якщо чує переслідування, то тягне їх у зубах в іншу нору. Навіть у мить найсерйознішої небезпеки вона поспішає схопити дитинча, щоб донести його до безпечного місця. В кінці червня молоденькі лисички вже беруть участь у материнському полюванні, а іноді й самостійно виру­шають на лови зайчат, маленьких мишей, пташок, не нехтуючи і жуками. В кіпці липня дитинчата зовсім залишають нору і йдуть разом з матір’ю на хлібні поля, які обіцяють їм багату здобич і забезпечують цілковиту безпеку. Коли жнива спустошать поля, вони перебираються в густі чагар­ники, в степи, в зарості очерету. Пізньої осені вони нарешті остаточно відділяються від матері та починають самостійне життя.