25 днів треба було виготовити 800 деталей, але кожного дня виготовляли понад план 8 деталей. за скільки днів був виконаний план? їхав 3 годинина автобусі зі швидкістю 45 км.год і 4 год на теплоході зі швидкістю 28 км.год. яку відстань подолал турис?

800: 25=32(дет/день) - повинні виготовляти за планом

32+8=40(дет/день) - виготовляли

800: 40=20(днів) 

45*3+28*4=247(км)

1)800/25=32(детали)- за 1 день

2)32+8=40(детали) за 1 день не по плану

3) 800/40=20(дней)-выполнили всю работу

ответ: за 20 дней

2

1)45*3=135(км) - на автобусе

2)28*4=112(км)на теплоходе

3)135+112=247(км)- всего

ответ: 247 км. 

Предположим, что нашлась задача, которую решили не более двух девочек или не более двух мальчиков. Будем считать задачу «красной» , если её решили не более двух девочек и «чёрной» в противоположном случае (тогда её решили не более двух мальчиков) . Представим шахматную доску с 21-й строкой, каждая из которых соответствует девочке, и 21-м столбцом, каждый из которых соответствует мальчику. Тогда каждая клетка соответствует паре «мальчик–девочка» . Каждую клетку покрасим в цвет какой-нибудь задачи, которую решили и мальчик-строка и девочка-столбец. По принципу Дирихле в каком-нибудь столбце найдётся 11 чёрных клеток, или в какой-нибудь строке найдутся 11 красных клеток (потому что иначе получится, что всего клеток не более чем 21 • 10 + 21 • 10 < 21²).

Рассмотрим, например, девочку-строку, содержащую хотя бы 11 чёрных клеток. Каждой из этих клеток соответствует задача, решённая максимум двумя мальчиками. Тогда мы можем указать не менее 6 различных задач, решённых этой девочкой. В силу первого условия никаких других задач девочка не решала, но тогда максимум 12 мальчиков имеют общие решённые задачи с этой девочкой, что противоречит второму условию.

Точно также разбирается случай, если в каком-нибудь столбце найдутся 11 красных клеток.

Колись давно, в ранньому дитинстві, мама розповідала мені казки, герої яких, як мені здавалося, знаходилися десь тут, поряд, у тем ній кімнаті, а на день ховались у шафах, за буфетом, книжковими полицями…

Я навіть обережно відкривала дверцята Шафи: а ну ж бо як прищемлю якогось малого чоловічка!

Відчуття таємничості світу, казковості оточуючого з віком відійшло у потаємні куточки моєї душі… А у Віктора Близнеця, мабуть, ні“Звук павутинки” Льонька бачить срібного чоловічка, який не боїться Сопухи, чує звук павутинки, дружить, як із живим, із собакою Рексом, що його давно вбив сусід Глипа…

Навіть сердечні, добрі люди не розуміють Льоньку, бо “засмоктав” побут: мати бідкається, коли після дощу “затекла хата”, підставляє ночви і тазик, куди капають “руді, перемішані з глиною сльози” будиночка. А для малого Льоньки в “хаті залунала музика”.

Таким же чарівним було і Льончине “кіно”: кругле вічко у віконниці, де випав сучок.

Тільки великий фантазер зміг би побачити кіно з Вишневими Пушинками у промінні,! Його герой повісті