Вычислите площадь и периметр квадрата сторона которого 8 см

u

Пошаговое объяснение:

Львів (МФА: [ˈʎʋiu̯] ( прослухати)) — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2020 року у Львові проживали 724 314 осіб[1]). Центр Львівської агломерації з населенням понад 1 млн осіб.[джерело?]

Львів було засновано королем Данилом приблизно у 1231—1235 роках (перша згадка від 1256 року). Близько 1272 року місто стало столицею Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства). Невдовзі після смерті князя Юрія II Львів на понад чотири століття опинився під владою Королівства Польського. 1356 року місто отримало Маґдебурзьке право; в добу Середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стало осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 року Львів деякий час був столицею Західноукраїнської Народної Республіки, але після українсько-польської битви за місто в листопаді 1918 перейшов до Польщі, що в 1922-23 було визнано міжнародними пактами та угодами. Під час Другої світової війни місто захопив Радянський Союз, а згодом — Німеччина. Після війни було юридично закріплено ялтинську угоду 1945, за якою Східна Галичина і зокрема Львів лишався у складі Української РСР. 1946 року між Польщею та УРСР відбувся обмін населення, який разом із наслідками війни суттєво вплинув на населення Львова. Після 1991 року Львів у складі України.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті розташована найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості[4][5][6].

Александр III провел множество контрреформ, чем и подвергнул пересмотру предыдущие новшества, а именно реформы. Вот они:
Крупные контрреформы Ал. III: 
В 1864 г. началось создание земских учреждений. Это означало
возрождение древнего земства с его идеей народного представительства и
независимыми от центральной власти органами самоуправления. Роль последних
была сведена на нет ещё на исходе XVII в. 
Судебная реформа России – наиболее удачное детище отстраненных от
власти реформаторов – не потерпела в это время каких-либо значительных
изменений. Судебные уставы 1864 г. продолжали успешно действовать. Однако
в судопроизводстве по политическим делам гласность ограничивалась:
публикации отчётов о политических процессах запрещались. Из ведения суда
присяжных были изъяты все дела а насильственных действиях против
должностных лиц. 
Поскольку студенчество считалось главным источником вольнодумства,
рассадником республиканских и идей и всякого рода смуты, российские
университеты стали одной из первых жертв охранительного курса. Новый
университетский устав 1884 г. упразднял их автономию. Был ликвидирован
университетский суд, запрещены любые студенческие объединения.
Преподаватели, избранные учёными советами, обязательно утверждались в
должности министром просвещения. Всей университетской жизнью теперь
руководил государственный чиновник