Станок автомат за 12 мин изготовил 5 колец за сколько минут станок автомат изготовляет 3 кольца

за 7,2 минуты. сначала надо найти за сколько минут автомат изговотвил 1 кольцо. 12 делим на 5 и получаем 2,4 минуты. затем это число умножаем на 3 и получаем 7,2 минуты. это и есть ответ

 

12 минут / 5 колец * 3 кольца =7,2 минуты или 7 минут 12 секунд

Выбирешь то, что надо майже чверть усього населення живе без цих рис, але ж без них людина не може уникати конфліктів й вигадує собі неіснуючі проблеми. нам необхідно бути хоч трохи добрішими один до одного, розуміти та один одному. мені здається: у голові кожної людини лише думки про власне благо. раніше теж не всі турбувалися про тих, хто поруч, але поняття доброта, толерантність та взаєморозуміння були близькими кожному. зараз ситуація помітно погіршилася. ми не вміємо толерантно відноситися до інших, розуміти та поважати думку співрозмовника, вміти вислухати та підтримати людину, яка хоче бути почутою. на жаль, не всі розуміють реальну загрозу для суспільства без щирих відносин між людьми. більша частина населення гадає, що лише матеріальне становище відіграватиме значущу роль у нашому майбутньому, адже ми самі створюємо своє завтра і обираємо свій життєвий шлях, на якому все продається і купується. люди дуже багато винайшли для комфортного життя, але тепер ми відгородилися один від одного високими парканами, не сподіваємося на підтримку інших, забули про довкілля, про кохання, повагу, честь, совість, вдячність, про близьких, рідних і чужих… усі марять лише грошима, але життя, в якому на гроші моляться, безглузде, в ньому неймовірна кількість сутичок, непорозумінь та негараздів. наше суспільство катастрофічно втрачає добрих, толерантних, щедрих людей і потребує поставити ці риси на перше місце. і навіть підлітки хочуть виділитися не за доброти, розуму, а так званими крутими звичками: курінням, пияцтвом, наркозалежністю, не розуміючи, наскільки це небезпечно для сьогоднішнього і майбутнього дорослого життя.  толерантність, терпіння, стриманість та взаєморозуміння - ці риси точно не притаманні сучасному суспільству. лише небагатьом у нашій країні притаманне вміння вислухати та зрозуміти, почути і . ми ніяк не схожі на зразкових людей, які один одному у важку хвилину, терпимо відносяться один до одного, дотримуються правил людяності по відношенню до оточуючих. скрізь сміття… люди, які не зважають один на одного. що можна подумати про таку країну? лише одиниці уступають місце у тролейбусі, ведуть здоровий спосіб життя і намагаються зробити наше суспільство зразковим, а мільйони не знають, що таке добро, честь і совість. так, ця правда дуже гірка, і треба взятися всім за розум, щоб виправити свої власні помилки . це цілком можливо, якщо дуже постаратися - разом ми можемо зупинитися і не потрапити у провалля . 16 листопада в світі відзначався міжнародний день толерантності. чи важливо сьогодні бути толерантними? з таким питанням ми, юні журналісти звернулися до оточуючих людей напередодні. і ось що ми почули… юлія олександрівна, 30 років:   — звісно, толерантність сьогодні дуже важлива. ми усі живі істоти і хочемо до себе відповідного ставлення. тому в першу чергу людина  повинна залишатися людиною. а якщо вона не буде толерантною, то  буде схожою на тварину. тоді все людство буде подібне до зграї  тварин. я вважаю, що над собою слід працювати і вдосконалюватися, і  намагаюся відповідати визначенню толерантної людини. що лежить в  основі толерантності? це чемність, порядність, самоповага. якщо  людина поважатиме себе, вона поважатиме й інших. настя, 13 років:   — як на мене, толерантність означає ввічливість. толерантність дуже є людям в житті. толерантні люди мають багато друзів, з ними приємно спілкуватися та проводити час. я розумію, що не завжди буваю ввічливою, і дуже хочу це виправити. буду вчитися хорошим манерам та майстерності спілкування з людьми. ігор васильович, батько:   — про поняття толерантності ніхто не розкаже краще, ніж біблія. там є такий вислів “стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе”. оце і є толерантність. жанна, продавець:   — мій син славко — найменший у класі, через це однокласники часто глузують з нього та ображають. цих дітей не навчили поняттю толерантності та поваги до людей, і через це інші. тому вважаю, що необхідно змалечку прищеплювати дітям основи поведінки в суспільстві, буде краще і для них, і для оточуючих. катерина дмитрівна, методист: — толерантність — це любов до оточуючих: і малих, і старих, до всього живого. це внутрішній стан людини, її стиль життя. якби усі люди були толерантними, на світі жилось би краще. тоді б усі поважали природу, братів наших менших, історичні пам’ятки, культуру. я намагаюся бути толерантною, а наскільки в мене це виходить, нехай оцінюють інші. поділившись своїми і не тільки своїми думками, я сподіваюся знайти однодумців - людей, небайдужих до того, в якому суспільстві будуть жити їхні діти і онуки. зробімо правильні висновки! це дуже важливо для тих, хто прагне мати морально і фізично здорових дітей. я дуже вдячна, що ви знайшли декілька хвилин і прочитали мій твір.

второй сын переяславского князя (позже великого князя киевского и владимирского)  ярослава всеволодовича  и ростиславы (феодосии) мстиславны, торопецкой княжны, дочери князя новгородского и галицкого  мстислава удатного[2]  родился в  переяславле-залесском  в мае  1221 года[3].

в  1225 году  ярослав «учинил сыновьям княжеский постриг»  — обряд посвящения в воины, который совершил в  спасо-преображенском соборе  переяславля-залесского  епископ  суздальский  святитель  симон.

в  1228 году  александр вместе со старшим братом  фёдором  были оставлены отцом, вместе с переяславским войском, собиравшимся летом в поход на ригу[4], в  новгороде  под присмотром боярина фёдора даниловича и тиуна якима[4], но во время голода, наступившего зимой этого года, фёдор данилович и тиун яким, не дождавшись ответа ярослава о просьбе новгородцев об отмене  забожничья, в феврале  1229 года  сбежали с малолетними княжичами из города, опасаясь расправы восставших новгородцев[4]. в  1230 году, когда  новгородская республикапризвала князя ярослава, он, побыв две недели в новгороде, посадил на княжение фёдора и александра[4], однако три года спустя, в тринадцатилетнем возрасте, фёдор умер.

в ноябре  1232 года  престарелый римский папа  григорий ix  провозгласил крестовый поход против финских язычников и , и конфликт закончился  победой новгородцев на омовже  (1234).

в  1236 году  ярослав уехал из новгорода княжить в  киев  (оттуда в  1238 году  — во  владимир). с этого времени началась самостоятельная деятельность александра. в  1238 году, во время  монгольского нашествия на северо-восточную русь,  юрий всеволодович  владимирский  ожидал полки братьев ярослава и  святослава, но сведения об участии новгородцев в  битве на сити  отсутствуют. затем монголы взяли  торжок  после двухнедельной осады и не пошли в новгород.

ещё в  1236—1237  годах  соседи  новгородской земли  враждовали друг с другом (200 псковских воинов участвовали в неудачном походе  ордена меченосцев  против  литвы[4], закончившемся  битвой при сауле  и вхождением остатков ордена меченосцев в состав  тевтонского ордена), но уже в декабре 1237 года папа григорий ix провозгласил второй крестовый поход в финляндию, а в июне 1238 года датский король  вальдемар ii  и магистр объединённого ордена  герман   договорились о разделе эстонии и военных действиях против руси в с участием шведов[5].

в  1239 году, по окончании войны с литовцами за  смоленск, александр построил ряд укреплений на юго-запад от новгорода по реке  шелони  и женился на дочери  брячислава полоцкого  княжне александре. свадьба прошла в торопце в храме св. георгия. уже в  1240 году  в новгороде родился первенец княжича, названный василием.

в  1262 году  в ходе антиордынского восстания во  владимире,  суздале,  ростове,  переяславле,  ярославле  и других городах были перебиты татарские откупщики дани, а хан  беркепотребовал произвести военный набор среди жителей руси[10], поскольку возникла угроза его владениям со стороны ильхана ирана  хулагу. александр невский отправился в орду, чтобы попытаться отговорить хана от этого требования[источник  не  указан  493  дня]. сама поездка великого князя владимирского затянулась фактически на год. в орде александр заболел, хотя ему удалось успокоить хана берке. уже будучи больным, он выехал на русь.

приняв  схиму  под именем алексия, он скончался  14 ноября  1263 года[11]  (есть две версии о месте смерти  — в  городце волжском  или в  городце мещёрском). митрополит кирилл возвестил народу во владимире о его смерти словами: «чада моя милая, разумейте, яко заиде солнце земли», и все с плачем воскликнули: «уже погибаем». «соблюдение земли,  — писал   сергей соловьёв,  — от беды на востоке, знаменитые подвиги за веру и землю на западе доставили александру славную память на руси и сделали его самым видным лицом в древней от  мономаха  до  донского».

изначально был похоронен александр невский в рождественском монастыре во владимире. в  1724 году  по приказу  петра i  мощи александра невского торжественно перенесены в александро-невский монастырь (с 1797 года  — лавра) в  санкт-петербурге.