Моя купил 4 книги все книги без первой стоят 42 руб. без второй 40 руб. без третьей 38 руб. без 4 36 руб. сколько стоит каждая книга

6 рублей, решение лёгок.

василь острозький був молодшим сином князя  костянтина острозького  (старший  —  ілля) від другого шлюбу з князівною олександрою  семенівною слуцькою. походив з роду  острозьких  — найбагатшого і найвпливовішого князівського роду тодішніх білорусі та україни  xvi  — початку  xvii століття. серед його предків генеалогічна традиція кінця  xvi  — початку  xvii століття  називає  руса  і давньоруських князів  —  рюрика,  володимира святославича,  ярослава мудрого  та  данила галицького.

після смерті батька в  1530  році виховувався матір'ю в  турові. молодим дістав гарну  освіту, про що свідчить його листування та промови в сенаті. після смерті в  1539  році старшого брата  іллі  вступив у багаторічну боротьбу за батьківську спадщину, що тривала аж до  1574  року.

з середини  1540-х років в офіційних документах василь острозький починає іменуватися батьковим ім'ям  — костянтин. залишившись фактично єдиним спадкоємцем свого багатого батька, отримав у володіння величезні маєтності на  волині, київщині,  поділлі  та  галичині, які давали щорічно прибуток понад 1  мільйон злотих. костянтин василь острозький володів також значними земельними маєтками в  угорщині  та  чехії.

у 18 років (1543—1544) розпочав військову службу під керівництвом  маршалка  волинської землі князя  федора санґушка. політичну кар'єру почав  1550  року, отримавши від великого князя литовського посаду старости володимирського і маршалка волинського. найкращий захисник від татарських нападів після смерті батька[3].

в  1559  році к. в. острозький став  воєводою київським, що значно сприяло посиленню його впливу на політичне життя україни. не прагнучи військової слави, проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних землях київщини та  брацлавщини, засновуючи нові  міста,  замки  та  слободи. економічна потужність маєтностей княжого роду та його неабиякий політичний вплив швидко робить к. в. острозького «некоронованим королем русі»[4], що проводить відносно незалежну політику в руських землях. у  1560-х роках к. в. острозький виступав за рівноправне входження русі до складу державного утворення  речі посполитої.

1569  року став сенатором. був фактичним провідником русі-україни під час  люблінської унії  1569  року, підписав її[3].

1572  року згасла  династія  ягеллонів  — к. в. острозький в  1573—1574  роках був одним з можливих кандидатів на польський престол, чию кандидатуру підтримувала і  османська імперія  (цьому завадило те, що вважався «вождем схизматиків»), згодом і на московський  — після смерті останнього рюриковича царя  федора i івановича, в  1598  через спорідненість з московськими  рюриковичами.

в  1574  році переніс князівську резиденцію з  дубна  до  острога, де розпочалася перебудова  острозького замку  під керівництвом італійського архітектора  п'єтро сперендіо.

у  вересні  1574  року мав суперечку з  юрієм язловецьким[5].

1579  року замок і місто  чернігів  намагались здобути частини війська короля  стефана баторія  під командуванням князів к. в. острозького та  михайла вишневецького. взяти не змогли, тому підпалили[6].

15  (18) жовтня  1592  року отримав свідоцтво сейму щодо попередження ним урядників речі посполитої про упадок та руйнування укріплень  києва,  білої церкви, зокрема, що замки в містах знаходяться «у вкрай незадовільному стані»[7].

1594  року зять  христофор перун радзивілл  подав позов на нього від імені дружини та свого старшого сина через різні погляди на спадок, який задовільнив земський суд у  слонімі. перед її розглядом в  коронному трибуналі  24 серпня  1594  року уклав з тестем угоду, за якою радзивілли отримували, зокрема,  глуськ,  тернопіль, права на  копись[8].

у  латинській катедрі  тарнува  коштом князя к. в. острозького було встановлено наприкінці xvi  ст. виготовлений скульптором паллавіні надгробок батьку  янові-аморові  (верхній ярус) та сину  янові криштофові  (нижній) тарновським[9].

Поперечное сечение – это особый показатель, в зависимости от формы которого все пиломатериалы делятся на бруски, доски, обапол, шпалы, брусья. разнообразные виды пиломатериалов образуются в зависимости от вида распиловки дерева. например, если пропустить круглое бревно один раз через циркулярные пилы, мы получим лафет, имеющий плоскости со всех сторон. при обработке древесины строганием, на выходе получаем строганный погонаж, к примеру, к нему относятся наличники, вагонка, плинтусы. к перечню клееных пиломатериалов относятся клееное бревно, брус, а также мебельные щиты. бруски характеризуются толщиной, не превышающей 100 миллиметров, а также шириной, меньшей по размеру, чем двойная толщина изделия. эти правила не касаются только авиационных пиломатериалов. бруски используют во всех видах строительства, начиная от гражданского и заканчивая промышленным, из них производят перекладины, короба для дверей, при них выравнивают поверхности. доски же, напротив, имеют ширину, превышающую двойную толщину изделия, которая варьируется в диапазоне от 16 до 100 миллиметров. доски используют в производстве полов, различной мебели, они являются незаменимым материалом при сооружениях заборов, в процессе декоративной резьбы. обапол – это пиломатериал, имеющий две поверхности, только одна из которых пропиленная. рейками называют тонкие плоские брусочки, а планками и дощечками – короткие и тонкие пиломатериалы с прямоугольным сечением. пиломатериалы, предназначенные для укладки под железнодорожные рельсы, имеющие вид бруса, называют шпалами. при условии, что пиломатериалы шириной, превышающей 100 миллиметров, они имеют название брусьев. брусья классифицируются в зависимости от количества пропиленных сторон на двух-, трех- и четырехкантные. чаще всего брусья используют в целях создания несущих конструкций, так как они могут выдержать огромную нагрузку в течение долгого периода времени. также брус используется в процессе создания лестниц, для строительства деревянных коттеджей и домов. чаще всего брусы изготавливаются из сосны или ели высших сортов. все пиломатериалы следующими составными частями: ребрами, торцами, кромкой, пластями. пластью называют широкую продольную сторону изделия, а также все стороны пиломатериалов с квадратным сечением. наибольшая чистота качества самой древесины и ее обработки – показатель лучшей пласти, соответственно, противоположная пласть называется худшей. кромкой называют узкую продольную сторону изделия, а ребром – особую линию пересечения кромки изделия и пласти. поперечное концевое сечение называют торцом. разделение пиломатериалов в зависимости от их обработки