Решите уравнение sinx+cosx+1=2sin2x

sinx+cosx=1+2sin(2x)

sinx+cosx=1+2sinxcosx

sinx+cosx=(sinx)^2+(cosx)^2+2sinxcosx

sinx+cosx=(sinx+cosx)^2

1) sinx+cosx=1

2) sinx+cosx=0

sinx=-cosx

sinx/cosx=-1

tgx=-1

x=-Pi/4+Pi*n (n Є N)

60 чел сказали правду.

Пошаговое объяснение:

Пусть 1 соврал, а 2 и 3 сказали правду.

Тогда 4 тоже сказал правду: из 1,2,3 только двое сказали правду.

Значит, 5 соврал: из 2,3,4 правду сказали все трое.

Дальше получается тоже самое:

6, 7 и 8 сказали правду, 9 соврал, 10, 11 и 12 сказали правду, 13 соврал, и т.д.

В итоге соврали: 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77.

Итак, соврали 20 человек, а правду сказали остальные 60.

Если с самого начала принять, что соврал 2, а правду сказали 1 и 3, или что соврал 3, а правду сказали 1 и 2, то получится тоже самое: 60 человек.

Давньори́мська релі́гія — одна з політеїстичних систем рабовласницького суспільства з пережитками релігійних уявлень епохи родового ладу, зазнала активного впливу грецької релігії. По суті рання римська релігія була однією із форм анімізму.

Унаслідок постійних контактів з іншими народами римська релігія зазнала великого впливу чужоземних вірувань. Наприклад, Юнона й Мінерва були етруського походження. Від етрусків запозичено численні релігійні обряди й організацію жрецьких колегій. Під впливом греків відбулося майже цілковите ототожнення римських богів з грецькими. У римлян був звичай після завоювання якогось міста переселяти до своєї столиці богів переможених, щоб викликати до себе їхню прихильність і вберегтися від їхнього гніву. Ось як, наприклад, римляни закликали до себе карфагенських богів. Жрець проголошував урочисте заклинання: «Боже чи богине, що поширюєте опіку над народом і державою карфагенян, ви, що є покровителями цього міста, до вас звертаюся з молитвами, вам віддаю шану, у вас милост щоб покинули народ і державу карфагенян, щоб покинули їхні храми, щоб від них пішли. Перейдіть до мене, у Рим. Нехай наше місто і храми будуть вам приємніші. Будьте ласкаві й прихильні до мене, і до народу римського, і до наших воїнів так, як ми цього хочемо і як це розуміємо. Якщо зробите так, обіцяю, що вам спорудять храми і справлятимуть на вашу честь ігри».

Перетворення Риму на середземноморську державу спричинило чималий вплив східних культур. З Малої Азії в II ст. до н. е. до Риму проник культ богині Кібели. В добу імперії дуже поширився культ єгипетської Ісіди, фригійського Аттіса, сирійської Атаргатіс, кападокійської Беллони, іранського Мітри.

Для релігійного життя періоду пізньої імперії характерний синкретизм. У Римі розмаїті обряди, вірування, боги поступово зливалися. Усунення богів значною мірою залежало від надання однакових функцій різним божествам. Певного бога вважали всемогутнім, йому давали атрибути всіх інших. Це було наслідком підриву політеїстичної системи давньоримської релігії і переходу римлян до монотеїзму.