Всё что ! скину 40 рублей на сберкарту распишите , как на буду . у меня есть до завтрашнего утра

о  и  ё  после шипящих всех дурят,против правил они в суффиксах хитрят,если слог ударный, место в нём для о,но нередко слышим о, а пишем ё.

у глаголов  -ёвыва-,-ённ-, (-ён-)  у причастий –суффиксы прожёвывай,в них  ё  у власти.

не пугайся прилагательных, у них,от глаголов на  ить  образованных,ё стоит (мочить  – мочёный), стало бытьсуждено и им с двухточечной дружить.

и у прилагательныхот глаголов, вроде: уберечь, развлечь  – у нихё  верховодит.

отглагольных на заметку надо брать,ё к ним в суффиксы всегда готова встать,даже существительное (ё-например: тушёнка и сгущёнка – с ё.

коммивояжёр, стажёр –о  звучит, однакоё  – глазастый ухажёр –стоит, чертяка.

"його звали лицар айвенго; незважаючи на молодість, жоден з його соратників не перевершив айвенго в мистецтві володіння зброєю. ""всі побачили гарні, хоч засмаглі від сонця риси двадцятип'ятирічного юнака з густими русявими кучерями. обличчя його було бліде, мов смерть, і де-не-де поплямоване кров'ю"ровена - до айвенго: "дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. і ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло"."чим більше перешкод і труднощів, тим більше слави попереду.""ревеко, люба ревеко! — вигукнув айвенго. — це зовсім не жіноча справа. не наражай себе на небезпеку, тебе можуть поранити чи вбити, і я все життя мучитимусь усвідомленням, що це сталося через мене. принаймні візьми отого старого щита, прикрийся ним і постарайся якомога менше висуватися за віконну решітку.""— але подумайте про ваше королівство, государю, — заперечив айвенго, — вашому королівству загрожують розпад і міжусобна війна, а вашим підданим — незчисленні лиха, якщо вони втратять свого монарха в одній із тих сутичок, у які вам вгодно втручатися кожен божий день, на кшталт тієї, від якої ви щойно врятувались." "— я не хочу ні користуватися його обладунком, ні віддавати його тіло на поталу, — сказав лицар айвенго. — він боровся за віру християнську. а нині він упав не від руки людської, а з волі божої. але нехай його поховають тихо і скромно, як личить загиблому за неправе діло. ""айвенго довго й щасливо жив з ровеною, бо з ранньої юності їх зв'язували узи взаємної любові. і кохали вони одне одного ще більше тому, що зазнали стільки перешкод до свого з'єднання