Найдите значение выражения 3 / 0, 75 плюс скобка открывается 37 минус 34, 7 лавочка закрывается умножить на 6, 6

3:0,75+(37-34,7)*6,6=4+2,3*6,6=4+15,18=19,18

Даны функции: 1) y=(1/4)x-7 , 2) y=x³-1 , 3) y=3/(x-4).

Находим им обратные:

1) 4у = х - 28, х = 4у + 28. Меняем х на у: у = 4х + 28.

График этой функции - прямая линия. D = E = R.

2) x³ = y + 1, x = ∛(y + 1). Меняем х на у: у = ∛(х + 1) = (x + 1)^(1/3).

Это степенная функция. График её - половина кубической параболы относительно оси Ох, начало в точке х = -1.

1.D(f)=[-1; +∞);

2.E(f)=[0; +∞);

3. не является ни чётной, ни нечётной;

4. возрастает при x ∈ [-1; +∞);

5. не имеет наибольшего значения, ymin.=0;

6. не ограничена сверху, ограничена снизу;

7. выпукла вверх;

8. непрерывна.

3) у = 3/(х - 4), ху - 4у = 3, х = (3 + 4у)/у.

Меняем х на у: у = (3 + 4х)/х = (3/х) + 4.

Это функция обратной пропорциональности.

График её = гипербола, сдвинутая по оси Оу на 4 единицы вверх.

1. Область определения функции состоит из всех чисел, кроме х = 0.

2. у > 0 при х < (-3/4), x > 0 ; у<0 при (-3/4) < х < 0.

3. Функция убывает на промежутках (-∞, 0) и (0, +∞).

4. Функция не ограничена ни снизу, ни сверху, E(f)=(-∞; 4) ∪ (4; +∞).

5. Ни наименьшего, ни наибольшего значений у функции

6. Функция непрерывна на промежутках (-∞, 0) и (0, +∞) и претерпевает разрыв при х = 0.

Дуже важко говорити про улюбленого поета, особливо якщо це відомий, талановитий поет, якщо його творчість — досягнення світової культури. Про мого улюбленого поета, Анну Ахматову, написано багато, і написано здебільшого тими, хто був її сучасником, безпосередньо спілкувався з нею, учився в неї. Але в кожної людини може бути і свій Пушкін, і своя Ахматова. 

Той, хто хоч раз візьме до рук книжечку віршів Анни Ахматової, не зможе розлучитись з її поезією ніколи, бо вона чудова за своїм талантом і характером. 

Поезія Анни Ахматової світла, чиста, підвищена, гуманна, оптимістична. Це, мабуть, тому, що вона увібрала в себе все краще, що було в російській поезії та літературі XIX століття. Я захоплююсь тим, що з юних років Ахматова читала латинських авторів, знала французьку, німецьку, італійську, англійську мови. Вона була не тільки талановитою, але й мала гарну освіту. Погляди на життя — самостійні та незвичні. Поетичний голос ні з чиїм не можна сплутати, він самобутній і неповторний. 

її поезія — це влучність думки, досконалість форми, глибина почуття. Прочитайте, промовте і заслухайтесь: 

Ведь где-то есть простая жизнь и свет. Прозрачный, теплый и веселый... 

Там с девушкой через забор сосед 

Под вечер говорит и слышат только пчелы 

Нежнейшую из всех бесед. 

Понад усе вражає в Анні Ахматовій протиприродне поєднання тендітності, вічної жіночості, витонченості, незахищеності та ні з чим не порівняної мужності. 

В її житті було так багато тяжкого, трагічного, але її душа виявилася сильною, високоморальною, величною: 

Мне голос был. Он звал утешно, 

Он говорил: "Иди сюда, 

Оставь свой край глухой и грешный, 

Оставь Россию навсегда". 

Но равнодушно и спокойно 

Руками я замкнула слух, 

Чтоб этой речью недостойной 

Не осквернился скорбный дух. 

Патріотизм і мужність — пафос поезії Ахматової воєнних років. У перші дні війни це вона звертається зі словами присягання до жінок Вітчизни: 

И та, что сегодня прощается с милым, 

Пусть боль свою в силу она переплавит. 

ы детям клянемся, клянемся могилам, 

Что нас покориться никто не заставит! 

Ахматова свято вірить у неминучість Перемоги, у стійкість російського народу та в безсмертя російського слова: 

Не страшно под пулями мертвыми лечь, 

Не горько остаться без крова, — 

И мы сохраним тебя, русская речь, 

Великое русское слово. 

Свободным и чистым тебя пронесем, 

И внукам дадим, и от плена

Навеки! 

Саме сила духу, віра у свій народ у поєднанні з великою поетичною майстерністю дали можливість Анні Ахматовій піднятися до поета народного. З народом вона ділила усі прикрощі та радощі, завжди була поруч у найтяжчі хвилини життя: 

Нет, и не под чуждым небосводом, 

И не под защитой чуждых крыл, — 

Я была тогда с моим народом, 

Там, где мой народ, к несчастью, был. 

Коли читаєш і перечитуєш вірші Ахматової, відбувається якесь не залежне від тебе самого звільнення душі, і ти разом з поетом приєднуєшся до чогось значного та вічного.