Известно, что периметр равнобедренной трапеции с основаниями 20 и 90 , равен 184. Найди площадь трапеции.

Дано:

АВСД - трапеция;

АВ=СД (равнобедренная);

ВС=20 см;

АД=90 см;

Р=184 см;

Найти: S-?

1) Пусть AВ и СД (боковые стороны трапеции) х см, из периметра находим эти стороны:

20+90+2х=184

2х=74

х=37 (см)

2) Проведем высоты ВН и СМ на основание АД.

АН=МД

90-20=70 (АН+МД)

70:2=35 (см) - АН и МД

3) ΔАВН - прямоугольный. Высота ВН - катет. Находим его из теоремы Пифагора:

ВН² = ВА²-АН² = 37²-35²=1369-1225=144

ВН = √144 = 12 (см)

4) Находим площадь трапеции:

S = (Вс+АД) :2 * ВН = (20+90) :2 * 12 = 660 (см²)

ответ: площадь трапеции 660 см².

Итоги года в российской книжной индустрии — начнем с нее — с большим оптимизмом уже подвел руководитель ФАПСМИ Михаил Сеславинский, когда неделю назад вручал премию «Большая книга» товарищу Данилкину. «У нас подарок писателям, — сказал он, — рост тиражей на 20%! И ВЦИОМ сообщил, что россияне стали больше читать!» Говоря о росте тиражей, уважаемый министр подразумевал, по всей видимости, данные Российской книжной палаты по выпуску книг в первом полугодии, согласно которым рост — по сравнению с первым полугодием года — составил 23%. И я полностью готов радоваться вместе с министром. Тем более что есть интересные детали.

А в деталях, то есть отчете по данным книжной палаты, написано, что ¾ роста тиражей приходится на переиздания. Их число сократилось, причем существенно, — на 30%, а вот тиражи и правда выросли — почти на 60%. То есть меньшее количество старых книг переиздали значительно большими тиражами. Новых книг издали тоже больше (но ненамного — на 6%), и их тиражи тоже выросли (не слишком значительно — на 8%). То есть почти весь рост, которому так хочется радоваться, — это, в сущности, допечатки. И интересно — что такое издатели допечатывают, что так востребовано нашими читателями? Пушкина, что ли? Ну почти.

Найдавніших часів відомо, що магнітна стрілка компаса завжди встановлюється в даному місці Землі в певному напрямку. Цей факт означає, що навколо Землі існує магнітне поле. Своїм північним кінцем магнітна стрілка вказує напрям на Південний магнітний полюс Землі, який знаходиться в північній півкулі. Північний магнітний полюс знаходиться в південній півкулі.

Думка про те, що Земля являє собою гігантський магніт, вперше була висловлена ​​англійським ученим Гильбертом ще в 1600 році
За сучасними поглядами перша причина - це процеси, що відбуваються в надрах Землі. Ядро Землі є рідким і складається із заліза; в ньому циркулюють кругові струми, які й породжують земне магнітне поле: навколо струмів завжди є магнітне поле. У 1958 році за до космічних апаратів російські та американські вчені відкрили існування навколо Землі двох "поясів",їх називають радіаційними, які складаються з рухомих потоків заряджених частинок - протонів і електронів, які створюють кільцевий струм. Частинки сонячного вітру, головним чином протони й електрони, захоплюються магнітним полем Землі і рухаються по гвинтових траєкторіях уздовж силових ліній. Під час збільшення сонячної активності інтенсивність сонячного вітру зростає. При цьому частинки сонячного вітру іонізують верхні шари атмосфери в північних широтах (де магнітні силові лінії згущені) і викликають там світіння - полярні сяйва.
Таким чином, радіаційні пояси - друга причина існування у Землі магнітного поля.