Зделайте хоть один я буду очень признателен! 1.Один корень квадратного трёхчлена ax2+bx+c больше другого в 20 раз. Найди величину Dac.2.Сколькими можно расставить цифры от 0 до 9 вместо ∗ в выражении 2028∗∗∗∗ таким образом, чтобы полученное число делилось на 6, 15 и 2?3.Реши в целых неотрицательных числах уравнение:x1+1x2+1x3+1x4=107.4.Каждую грань правильной пирамиды SA1A2...A4 с основанием A1A2...A4 разрешается раскрасить в один из 11 цветов. Сколькими можно раскрасить пирамиду при условии, что все грани будут разного цвета? Раскраски считаются различными, если не получаются друг из друга вращением пирамиды.5.Найди наименьшее возможное значение функцииF(x, y)=4x2+6xy+4y2+4x−4y+5, если числа x, y пробегают всевозможные действительные числа.6.Сидящий на трибуне бегового стадиона математик Петя заметил, как в какой-то момент времени встретились трое бегунов: двое из них бежали против часовой стрелки, а другой бежал по часовой. К этому времени Петя заметил, что первые два бегуна пробегали полный круг за 7 и 4 мин, а другой при этом пробегал полный круг за 3 мин Пете рассчитать следующее время встречи бегунов.7.Сколько существует натуральных чисел, не превосходящих 250, для которых после умножения на 36 количество делителей увеличивается в 3 раз? (Укажи в ответе только число!)8.Найди сумму натуральных чисел, не превосходящих 480, которые делятся на 3 и 4, но не делятся на 5.9.Назовём высотой натурального числа N наибольшее возможное n, при котором уравнениеN=x1x2...xnразрешимо в целых числах xi≥2. Сколько существует чисел максимальной высоты, не превосходящих 1010?10.Реши следующие уравнения в натуральных числах n и k:а) 1!+...+n!=(1!+...+k!)2; б) 1!+...+n!=(1!+...+k!)3, где n!=1⋅2⋅...⋅n.​

Бароко (від італ. barоссо, фр. baroque — дивний, неправильний) — літературний стиль у Європі кінця XVI, XVII й частини XVIII ст. Термін «бароко» перейшов до літературознавства з мистецтвознавства на через загальну схожість у стилях образотворчих мистецтв і літератури тієї доби. Вважають, що першим термін «бароко» щодо літератури використав Фрідріх Ніцше. Цей художній напрям був спільним для переважної більшості європейських літератур. Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Відійшовши від властивих ренесансній культурі уявлень про чітку гармонію та закономірність буття й безмежні можливості людини, естетика бароко будувалася на колізії між людиною та зовнішнім світом, між ідеологічними й чуттєвими потребами, розумом і природними силами, які уособлювали тепер ворожі людині стихії. Для бароко як стилю, породженого перехідною добою, характерним є руйнування антропоцентричних уявлень доби Відродження, домінування божественного начала в його художній системі. У бароковому мистецтві відчувається болісне переживання особистої самотності, «покинутості» людини в поєднанні з постійним пошуком «втраченого раю». У цих пошуках митці бароко постійно коливаються між аскетизмом і гедонізмом, небом і землею, Богом і дияволом. Характерними ознаками цього напрямку були також відродження античної культури і спроба поєднання її з християнською релігією. Одним із панівних принципів естетики бароко стала ілюзорність. Митець своїми творами повинен був створювати ілюзію, читача треба буквально приголомшити, змусити його дивуватися за до введення до твору дивних картин, незвичних сцен, нагромадження образів, красномовства героїв. Поетика бароко характеризується поєднанням релігійності та світськості в межах одного твору, наявністю християнських та античних персонажів, продовженням і запереченням традицій Відродження. Однією з основних рис барокової культури є також синтез різних видів і жанрів творчості. Важливий художній засіб у літературі бароко — це метафора, яка є основою для вираження всіх явищ світу і сприяє його пізнанню. У тексті барокового твору відбувається поступовий перехід від прикрас і деталей до емблем, від емблем до алегорій, від алегорій до символу. Цей процес поєднується з баченням світу як метаморфози: поет повинен проникнути в таємниці безперервних змін життя. Герой барокових творів — здебільшого яскрава особистість із розвиненим вольовим і ще більш розвиненим раціональним началом, художньо обдарований і дуже часто шляхетний у своїх вчинках. Стиль бароко увібрав у себе філософські й морально-етичні уявлення про навколишній світ і місце людської особистості в ньому. Серед найвизначніших письменників європейського бароко — іспанський драматург П. Кальдерой, італійські поети Маріно і Тассо, англійський поет Д. Донн, французький романіст О. д'Юрфе та деякі інші. Барокові традиції знайшли подальший розвиток у європейських літературах ХІХ-ХХ ст. У XX ст. з'явилася й літературна течія необароко, яку пов'язують із авангардною літературою початку XX ст. та постмодерною кінця XX ст.