Спервой яблони собрали 15 кг яблок, со второй - на 6 кг больше, чем с первой, а с третей - столько килограммов яблок, сколько с первой и второй яблонь вместе. сколько килограммов яблок собрали с третей яблони?

1)15+6=21(кг) со второй яблони 2)15+21=35(кг) с третей яблони ответ с третей яблони собрали 36 кг

Находим время, в течение которого поезда будут следовать друг мимо друга: t=(s₁+s₂)/(v₁+v₂)=(0,35км+0,42км)/(60км/ч+50км/ч)=0,007ч находим искомое расстояние следующим образом: узнаем какое расстояние проехал поезд за время встречи 0,007ч и отнимем от этого расстояния длину поезда: для первого поезда: l=v₁t-s₁=60км/ч·0,007ч-0,35км=0,07км=70м для второго поезда: l=v₂t-s₂=50км/ч·0,007ч-0,42км=-0,07км=-70м результаты получились противоположными, так как поезда едут в противоположных направлениях. в ответ идет модуль любого значения. ответ: 70 метров

Слово «любов» ми вживаємо досить часто і висловлюємо їм своє глибоке потяг, прихильність до кого-небудь або чого-небудь, а, найчастіше, - наше розташування до чого-небудь. при цьому ми абсолютно не замислюємося про глибинний і таємничому сенсі любові. релігія бачить вищу, абсолютну цінність людини в повноті і глибині його духовного буття, що відбувається в душі людини. тому душа будь-якої людини є святинею, так як в ній є місце для бога, а сама душа шукає бога, прагне розчинитися в ньому. це прагнення є найглибшою і інтимної потребою людини, і цю потребу ми називаємо любов'ю. більш того, це єдина справжня основа і цінність людського життя: « бог є любов» (1 ін. 4,8). інакше і не може бути, так як бог є для людської душі абсолютною цінністю, і ми так влаштовані, що прагнемо до того, що для нас дорого. тому і сама любов для людської душі є найбільше благо, щастя і втіха. але найголовніше те, що бог любить людину і дає йому сили для зростання в любові. можна з повною упевненістю сказати, що любов є основою християнства, без кохання не можливе взагалі ніяка справжня релігія. особистий духовний досвід дозволяє любити іншу людину усупереч усім його недолікам, всупереч усім обмеженням та парадоксів життя. але любов у душі людини не стоїть на місці, вона росте і розвивається, долаючи спокуси і спокуси. одне з типових спокус в любові – зупинитися, прив'язатися до зовнішнього, красивому і привабливому в об'єкті любові. дійсно, сприйняття краси містить в собі частково релігійне почуття, так як в об'єкті любові вбачається відблиск чогось божественного, і цей відблиск може поглинути людину і зупинити подальший розвиток його любові. думаю, таких прикладів достатньо як в xiii столітті, так і в наш час, коли любов до красивого зовнішнього вигляду людини закінчувалася з його в'яненням або появою поруч когось більш привабливого. отримуючи любов бога, ми ростемо і вдосконалення в любові людської, що викликає бажання і потреба ще більше любити бога. це відбувається тому, що справжня людська любов, заснована на сприйнятті цінності коханої людини. любов вчить бачити глибинне істота іншої людини, яке християнство традиційно пов'язує з дією божественного духа але любов як вираз і дію бога в людській душі змушена постійно зіштовхуватися й боротися з недосконалістю і злом як в самій душі людини, так і світу в цілому. тому в більшості випадків любов присутня в нашому житті частково і недосконале, часто залишаючись лише недосяжною дороговказною зіркою. але навіть у цьому випадку вона не перестає керувати людським життям, і якщо чоловік вірний цьому шляху, любов, хоча і частково, виливається в світ, осяваючи і зігріваючи його. скільки б люди, і християни в тому числі, не грішили проти любові, її сила завжди буде притягувати людину, перемагаючи все інше