Напишите эссе на тему, как найти свой стиль, в изобразительном искусстве.​

ответ:

если ты будешь рисовать что-то легкое рисуй его чаще и каждый день,и у (вас) будет получаться лучше,и ты можешь добавлять новые и сложные спецэффекты и так ты(вы) можете уже рисовать.если у тебя не получается поверь в себя дохновляися и начни это заново.у вас должены быть вдохновение и терпение.если у вас вообще ничего получается идите на любой кружок рисования или художества.

Каин и Авель (Кабиль и Хабиль). Два сына, два жертвоприношения.

В Таурате упоминаются два сына Адама и Евы, Каин и Авель. В Коране они никак не назваются, однако в исламской традиции их именуют Кабиль и Хабиль. Однажды братья совершили жертвоприношение Аллаху, но Аллах принял только жертву Авеля, а жертву Каина отверг. Исполнившись зависти, Каин убил своего брата, но, разумеется, не мог скрыть своего позорного деяния от Аллаха. Во всей этой истории есть очень важный вопрос: Почему жертва Авеля была угодна Аллаху, а жертва Каина нет? Многие полагают, что причина в каких-то различиях между братьями. Но при внимательном прочтении отрывка мы придем к другому выводу. В Таурате ситуация проясняется: там сказано, что разница была не в братьях, а в принесенных жертвах. Каин принес «плоды земли» (то есть фрукты и овощи), тогда как Авель принес «лучших овец от своего первородного стада». Авель принес в жертву животных, агнцев или козлят из своего стада.

Здесь усматривается интересная параллель со знамением Адама. Как мы помним, Адам пытался прикрыть свой позор лавровыми листьями, но этого покрытия было недостаточно. Тогда Бог покрыл его наготу шкурами жертвенного животного (которое было умерщвлено), и этих шкур оказалось достаточно. В листьях, фруктах и овощах не содержится крови; в них нет такой же жизни, как в людях и животных. Адаму было недостаточно листьев для прикрытия своего греха – жертва Каина тоже оказалась неугодной, потому что в ней не было крови. Авель принес в жертву тучное от первородных стада своего. Кровь этого жертвенного животного была пролита, а потом высушена солнцем, так же как кровь первого жертвенного животного, чьей шкурой был прикрыт грех Адама и Евы.

Это знамение можно подытожить фразой, которую я узнал еще ребенком: «Дорога в ад вымощена благими намерениями». И это вполне применимо к Каину. Да, он верил в Аллаха и явил свою веру тем, что пришел поклонится Ему с жертвоприношением. Но Аллах не принял его жертву, как, собственно, и самого Каина. Почему? Потому что у него был неправильный настрой? Поначалу его настрой не был таким уж плохим. Возможно даже, у него были наилучшие намерения. Ключ к разгадке – знамение Адама, его отца. Кака только Аллах осудил Адама и Еву, они стали смертными. Платой за их грех была смерть. Именно тогда Аллах и дал им знамение шкур – для прикрытия наготы. Конечно, это жертвенное животное должно было умереть. Когда животное умерло, и его кровь была высушена солнцем, позор Адама и Евы был прикрыт. Вернемся к сыновьям: из двух принесенных жертв только жертва Авеля (лучшее от первородного стада) требует смерти и пролития крови. Плоды земли, принесенные Каином, не могут умереть, поскольку они неживые, и в них нет крови, которая может пролиться.

Відповідь:

Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я (VII ст. до н. е.— III ст. н. е.)

 

Поряд зі скіфською культурою на півдні українських земель розквітла надзвичайно багата культура грецьких античних міст. Найвизначнішими серед них були Ольвія, Херсонес, Феодосія, Пантікапей, Тіра.

Мистецтво Північного Причорномор’я поєднало в собі елементи грецької, римської та місцевої культур. Історію його розвитку можна поділити на два періоди: в перші століття існування причорноморських міст у їхній культурі переважав грецький художній стиль, але за часів розквіту Боспорського царства творчість місцевих митців стала вирізнятися надзвичайно яскравою самобутністю.

Унікальним архітектурним творінням Пантікапея є Царський курган (IV ст. до н. е.) — усипальня боспорського володаря, імовірно Левкона І, знайдена 1837 року. Під час розкопок жодних скарбів там не виявилося: могилу було пограбовано ще за давніх часів. Проте сама споруда по праву увійшла до переліку найвизначніших шедеврів архітектурного мистецтва. Окрім чудового інженерного рішення будівлі, митець надав їй глибокого філософського змісту: вузьке склепіння входу до поховання зведене під кутом. Тож до склепу шлях видається коротким, «як швидкоплинне життя людини», а зворотний — нескінченно довгим і нагадує про неможливість повернення з потойбічного світу.

Архітектура Північного Причорномор’я має певні особливості. Здебільшого як будівельний матеріал тут використовувалися місцеві вапняк та камінь, а мармур привозили з грецьких земель. Найкраще збереглися до нашого часу захисні споруди. Серед найцікавіших пам’яток такого роду — міцні фортечні стіни Херсонеса, викладені з великих кадрів щільного вапняку. Ретельна обробка каменю, продумане розташування башт і брами дозволяють уважати цю пам’ятку одним із найвизначніших витворів античної архітектури. Будівлі храмів, базилік, театрів не збереглися, але про їхню колишню значущість свідчать знахідки окремих частин, зокрема руїни базиліки, так званого «монетного двору» Херсонеса тощо. Особливого розвитку набула пантікапейська архітектурна школа. Створені її зодчими громадські, культові та поховальні споруди помітно відрізнялися від еллінських.

Пантікапей

Херсонес

Фреска склепу Деметри (фрагмент). Керч. Крим

Портрет Юнака. Херсонес. Крим

Надгробок. Пантікапей. Крим

З архітектурою Північного Причорномор’я нерозривно пов’язаний живопис, зокрема розписи поховальних споруд. Ці твори, виконані в техніці фрески, надзвичайно гарні і становлять велику художню цінність, адже переважна більшість грецьких фресок не дійшла до нашого часу. У настінних розписах художники часто використовували прийом імітації кладки стін із кольорового мармуру (білого, чорного й червоного). На малюнках присутні ошатні рослинні орнаменти, а також міфологічні, батальні та побутові сцени. У живописі Причорномор’я переважають світлі тони: рожевий, блакитний, блідо-зелений, жовтий. Твори місцевих художників вирізняються цікавими сюжетними композиціями, чудовим кольоровим рішенням і вражають реалістичністю образів, зокрема в портретах, виконаних у техніці енкаустики*. Також про високий рівень розвитку образотворчого мистецтва античних міст півдня України свідчать вишукані мозаїки будинків та храмів Херсонеса, Ольвії.

Значення монументальної скульптури в античному мистецтві дуже велике, але в художній культурі Північного Причорномор’я воно значно скромніше. Монументальна скульптура представлена переважно в рельєфі. Скульптурні пам’ятки, знайдені під час розкопок Ольвії, Херсонеса й Пантікапея, головним чином є привізними витворами грецьких або римських митців. Талант причорноморських скульпторів більш яскраво виявився в коропластиці**. Теракотові фігурки Афродіти,

Деметри, Кори-Персефони й інших божеств служили окрасою храмових інтер’єрів та будинків заможних городян. Ці витвори відрізняються від грецьких: боги й люди зображені місцевими митцями реалістичніше, живіше.

Дослідження мистецтва античних міст півдня України показує, що воно є однією з важливих ланок в історії світової художньої культури. Безумовно, це мистецтво було знайоме й нашим пращурам — праслов’янським племенам, які населяли береги Дніпра, відомого за часів античності як Борисфен.

*Енкаустика — техніка живопису фарбами, замішаними на воску, що накладаються та закріплюються за до нагрівання. **Коропластика — різновид дрібної пластики, виготовлення жіночих фігурок із випаленої глини, воску, поширене у Стародавній Греції.

Образотворче мистецтво Київської Русі

Історія художньої культури України неможлива без такої яскравої сторінки, як доба Київської Русі. Вона має велике значення, адже впродовж існування цієї держави було закладено основу української культури. Окрім слов’янських традицій, творчість давньоруських митців зазнала значного впливу культур сусідніх народів, зокрема провідної ранньосередньовічної християнської держави — Візантії. Особливо це помітно в архітектурі, монументальному живописі й іконописі Київської Русі.(много текста но негрусти :)

Пояснення: