Скаким музыкальным событием связано появление цикла из 24 прелюдии и фуги шостаковича​

Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода (1722—1794 pp.) — видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Він народився у сім'ї малоземельного козака-підпомічника в с.Чорнухи на Лубенщині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, майже три роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав низку країн Європи.

У 1751 р. Г.Сковорода повернувся на батьківщину. Тривалий час працював домашнім вчителем, а згодом викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. Проте світська і церковна влада переслідувала мислителя за його філософське вчення, розбіжне з офіційними концепціями Православної церкви. Тому він змушений був 1769 р. остаточно залишити педагогічну роботу.

У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби "добра" і "зла". Під "злом" він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність "зла" — "добро", що символізує високі духовні інтереси людини. Отже, філософське вчення українського мислителя було об'єктивно спрямоване на утвердження ідей гуманізму, добра, справедливості.

Дотримуючись позицій гуманізму, Г.Сковорода обстоював єдність людини і природи. На думку філософа, шлях до людського щастя прокладається через самопізнання. Пізнати себе, за Сковородою, — пізнати божественне у собі. Теорія самопізнання пов'язувалася з ідеєю суспільно-корисної "сродної" праці, яка полягала в утвердженні прав кожної людини на щастя відповідно до природних здібностей. На думку філософа, головною умовою поліпшення народного життя є поширення освіти, духовне звільнення людини.

Творчість Г.Сковороди — перлина барокової української літератури другої половини XVII ст. Упродовж 1769—1779 pp. він написав ЗО байок, об'єднаних у збірку "Басни харьковскія". В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум. У цих байках знайшли подальший розвиток сатиричні традиції давньої української літератури.

1.Это-жанр казах. народной лирич. песни. Для О. типична широкая, распевная мелодика, строфическая структура стиха (часто с припевом).

2. ведение, Своеобразие народного поэтического искусства, Происхождение и знамения свадебного обряда, Этапы свадебного обряда, Сватовство, Сговор, Девичник, свадьба. Жанры свадебной поэзии, свадебный обряд и литература, Заключение

3.В их числе были плачи и причитания, лирические песни-жалобы, лирико-эпические и величальные песни, связанные с поэтической характеристикой девушки - невесты, гостевые, застольные, торжественные поздравительные величанья, шуточные песни, эпические сказы, наконец, плясовые песни.

4.1.Для этого покупают новые чашу и ложку. 2.В ванночку, наполненную теплой водой (желательно соленой, чтобы малыш был крепким и здоровым),2. кладут 40 серебряных монет (символ достатка) и 40 фасолин (знак долголетия и зажиточности).

5.АКЫН - поэт-певец, импровизатор;

ЖЫРАУ - создатель и исполнитель эпоса;

АНШЫ, ОЛЕНШЫ - исполнители песен.

В исполнении певцов записано множество образцов поэтического творчества: терме, жыр, толгау.

Объяснение: