Сочинение как я отношусь к произведениям битховина

Просто напиши какие произведения тебе нравятся что хорошо относишся как относишься

Ну во первых Бетховена, а во вторых напишите, что это великий омпозитор, гений, что его произведения заставляют задуматься о великом, они навсегда войдут в историю, как самые лиричные и сильные сочинения в мире музыки.. ну что то в этом роде

Надеюсь, что хватит, а том для нашего класса на зарубежке этой информации очень мало(

Французький філософ і драматург Жан-Поль Сартр з’явився на світ 21 червня 1905 року в Парижі. Він був єдиною дитиною в сім’ї. Коли Жан-Полю було 15 місяців, його батько помер. Мати поїхала з дитиною в будинок його діда. Дід забрав онука із загальної школи і найняв йому кращих вчителів. Його життя змінилося в 1917 році разом з новим заміжжям матері, з якою Жан-Поль поїхав в Ла-Рошель.

Освіту Сартр отримав в ліцеях Ла-Рошелі, закінчив Вищу нормальну школу в Парижі з дисертацією з філософії, стажувався у Французькому інституті в Берліні (1934). Викладав філософію в різних ліцеях Франції (1929-1939 і 1941-1944); з 1944 року цілком присвятив себе літературній праці.

У період студентства Сартр зближується з Сімоною де Бовуар, яка надалі стала супутницею його життя. Разом з нею і Морісом Мерло-Понті Сартр засновує журнал «Нові часи».

Свої перші великі твори, в тому числі і знамениту філософську працю «Нудота», що відкриває людству очі на абсурдність буття, Сартр написав в кінці 30-х роках 20 століття. Тоді ж виходить друком гучна новела «Стіна». Ці твори отримали звання «Книга року».

Під час Другої світової Сартр через слабкий зір був звільнений від армії. Але він заснував товариство сприяння руху Опору, де і познайомився з Альбером Камю, який ввів його до редакції газети «Комба». Основними творами Сартра того часу були п’єси «Мухи» і «За зачиненими дверима». А також об’ємна філософська праця «Буття і ніщо». До кінця Другої світової війни Сартр стає визнаним ідеологом французьких екзистенціалістів.

Твори Жан Поля Сартра принесли йому величезну популярність. У наступні кілька років письменник досліджував біографію Жана Жене і Шарля Бодлера, написав тетралогію «Дороги свободи» і автобіографічний роман «Слова».

У 1964 році Сартр був номінований на Нобелівську премію з літератури, але, злякавшись, що слава нобелівського лауреата затьмарить його як політика, письменник від премії відмовився.

Потім протягом останніх 20 років життя він все більше часу займався політикою, і все менше літературою і філософією. Він активно виступав проти класового і національного гноблення, відстоював існування права ультралівих груп, критикував французьку колоніальну політику в Алжирі, війну у В’єтнамі, хвалив революції на Кубі і в Китаї.

Як прихильник миру на Віденському конгресі народів, він був обраний одним з членів Всесвітньої Ради Миру.

Жан Поль Сартр пішов з життя 15 квітня 1980 року від набряку легенів.

Жан Поль Сартр представник атеїстичного екзистенціалізму.

Жан Поль Сартр відмовився від Нобелівської премії, через те що злякався, що слава нобелівського лауреата затьмарить його як політика.

В останні роки Сартр дуже погано бачив через захворювання глаукому. Він уже не міг писати, але давав численні інтерв’ю. А ще сперечався і обговорював політичні події зі своїми друзями, слухав музику і насолоджувався голосом Сімони де Бовуар, яка читала йому книги.

Французький драматург дуже цінував щирість, тому заповідав, щоб його поховали без зайвого шуму. Але біля кладовища до похоронної процесії приєдналося близько 50 тисяч жителів Парижа, які цінували цього видатного філософа.

П’єса Сартра «Мухи» була заборонена німецькою владою за заклики до свободи.

Вперше знамениту фразу Сартра «Пекло – це інші» виголосив зі сцени Альбер Камю.

У другій половині 50-х років квартиру Сартра два рази підривали, а редакція його журналу «Нові часи» кілька разів піддавалася нападу націоналістів.

За свідченнями біографа, кожен день в меню Сартра входили дві пачки сигарет, кілька трубок чорного тютюну, більше літра алкоголю, включаючи горілку і віскі, 200 міліграмів амфетаміну, барбітурати, чай, кава і жирна їжа.

Філософ працював 3 години вранці і 3 години ввечері. Решту часу займала світське життя, обіди та вечері, випивка з друзями і подругами, тютюн і наркотики.

Произведение искусства становится шедевром, когда все его составляющие выполнены профессионально и с мастерским чутьём. Окончательный вариант продукта киноискусства не является исключением. Здесь важно всё: идея, продюсирование, режиссура, игра актёров, ну, и конечно, саундтрек. Об этом и пойдёт речь в этой статье.

Музыка в кино, как и в нашей жизни, занимает особое место. В повседневной жизни существует огромное количество музыкальных жанров, каждый из которых имеет своих слушателей. Жанры кинематографа также весьма разнообразны. Парадокс заключается в том, что фильмы одного и того же жанра могут сопровождаться музыкой различных направлений – всё зависит от деталей и от видения картины её создателем. Приведу пример. Всем отлично знакома спортивная франшиза «Рокки» с её запоминающимся саундтреком, в который вошли в основном роковые композиции (первое, что приходит в голову, это Survivor – Eye of the tiger). В то же время, существует спин-офф и одновременно продолжение «Рокки» – фильм «Крид». Тоже про боксёра, тоже про его внутренний мир, но музыка уже другая. Преобладают рэп-мотивы. А всё по нескольким причинам: показано уже другое время и такая музыка смогла лучше раскрыть образ персонажа. В итоге мы имеем две классные истории про бокс, но с разным музыкальным сопровождением.

Часто музыка в кино является фоном основного действия. Однако, в шедевральных фильмах, музыка – полноправная часть картины. Разве можно представить «Звёздные войны», «Пиратов Карибского моря», «Индиану Джонса» без их знаменитых тем? Вопрос риторический. В то же время, в других фильмах, как уже упоминалось, музыка лишь служит дополнительным фоном. Примером может послужить франшиза «Форсаж». Да, там много классной музыки, и она делает восприятие фильма более ярким и насыщенным. Выйдя, однако, из кинотеатра после просмотра очередной части серии про лихих водителей, саундтрек за редким (DJ Shadow – Six days из «Тройного форсажа») исключением, выветривается из головы. Хотя, фильмы в целом неплохие. Представьте, что было бы, если музыкальное сопровождение было продумано чуть лучше….

Итак, музыка в кино играет огромную роль: она может являться неотъемлемым атрибутом, «визитной карточкой» картины, а может лишь более ярко передавать действие, происходящее на экране. Одно неизменно: без саундтрека сложно представить современное кино.

Объяснение: