Сочинить 2 стихотворения первый 3 строчки второй 5 строчек про зиму только чтобы были без рифмы.

так?

Зима Белый снег, пушистый В воздухе кружится И на землю тихо Падает, ложится. И под утро снегом Поле забелело, Точно пеленою Всё его одело. Тёмный лес что шапкой Принакрылся чудной И заснул под нею Крепко, непробудно… Божьи дни коротки, Солнце светит мало, - Вот пришли морозцы - И зима настала.

Народився у Глухові на Сумщині в козацькій родині, в місті, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів (див. Глухівська музична школа). Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.

1758 року — через виняткові вокальні дані відряджений до Петербурга, де став солістом у Придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. У 1759-1760 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі.

1769 року — відряджений до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії, де брав уроки у відомого композитора та історика музики падре Джованні Батіста Мартіні, у якого навчався близько восьми років. Аби мати право бути капельмейстером, витримав іспит 15 травня 1771 р.на звання академіка філармонії в Болоньї разом з чеським композитором на ім'я Йозеф Мислівечек. Закінчив Академію з відзнакою. В ці ж роки у Болонській академії навчався юний Моцарт. 1771 — Березовський отримав звання maestro di musica і був обраний членом Болонського філармонічного товариства. До 1773 року єдина закінчена опера, що належить М. Березовському — «Демофонт», була поставлена у Ліворно 1773 року в карнавальні свята. На початку 1774 року разом з ескадрою російських кораблів під керівництвом Олексія Орлова повернувся в Петербург.

Повернувшись 1774 року до Російської імперії, М. Березовський зіткнувся із байдужістю урядовців. Йому обіцяли місце директора Кременчуцької музичної академії, але цьому проєктові не судилося здійснитись. Максим Березовський був зарахований (без посади) церковним півчим і капельмейстером Придворної співацької капели.

Постійні нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до недуги. 1777 року 32-літній композитор помер. Згодом поширилася версія про самогубство, яка піддається сумніву сучасними біографами композитора, зокрема біографом Березовського М. Рицарєвою. Смерть композитора, на її думку, стала наслідком інфекційного захворювання, а чутка про самогубство Березовського почала ширитися в літературі починаючи з 1810 років з подачі митрополита Євгенія (Болховитинова).

Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені. Більшість творів Березовського існували лише в рукописах. Були видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу.

Объяснение:

На протяжении веков колокольные звоны составляли органичную часть жизни городов и сёл России. Колокола ежедневно призывали к началу богослужения и отмечали его важные моменты. В праздники, воскресенья, будни, постные дни звучали свои, регламентированные церковным Уставом (см. Типикон) и местными традициями виды звона. Искусство звона традиционно передавалось устным путём, при некоторых соборах и монастырях существовали звонарские артели. Уникальный документ, в котором объясняются приёмы и техники исполнения колокольного звона, – Звонарский устав Оптиной пустыни (опубликован А. С. Никаноровым). Наиболее достоверные сведения о видах звона относятся к 19 – нач. 20 вв., когда были опубликованы его описания и нотации фрагментов.

Обычно при православном храме имеются 3 группы колоколов разной величины, разного назначения и с разными названиями: благовестники (самые тяжёлые), подзвонные (средние), зазвонные (малые). В кон. 19 – нач. 20 вв. число больших колоколов составляло 1–3, средних –2–6 (реже 8–9), численность малых обычно была кратна 2 или 3. Общее число колоколов на колокольнях приходских храмов – от 5–7 до 9–10 (иногда более), а на крупных соборных и монастырских колокольнях – от 9 до нескольких десятков.