Чем либретто оперы отличается от произведения ответе

На всех ступенях мажора можно построить трезвучия. Напомним, что интервалы между соседними нотами трезвучия должны составлять терцию. Строя трезвучия от ступеней лада, разрешено использовать только те звуки, которые входят в рассматриваемый лад. Например, рассматриваем C (до мажор). Строим трезвучие, от ноты E. Возможны варианты трезвучий:

Мажорное: E-G♯-H

Минорное: E-G-H

Уменьшенное: E-G-Bь

Увеличенное: E-G♯-H♯

Видим, что только в минорном трезвучии нет знаков альтерации. В остальных трёх обязательно есть диез или бемоль. Поскольку рассматриваемый нами звукоряд не содержит нот с диезами или бемолями, мы можем выбрать только минорное трезвучие (без знаков альтерации).

Объяснение:вотак вроде

Поліфо́нія (від грец. poly — багато і phone — звук) — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін.

Поліфонію поділяють на:

Підголоскову поліфонію, при якій разом з основною мелодією звучать її підголоски, тобто її варіанти.

Імітаційну поліфонію, при якій основна тема звучить спочатку в одному голосі, а потім, можливо, зі змінами, з'являється в інших голосах (при цьому основних тем може бути декілька). Форма, в якій тема повторюється без змін, називається каноном. Найрозвиненішої форми імітаційної поліфонії досягається в фугах.

Контрастно-тематичну поліфонію (або полімелодизм), при якій одночасно звучать різні мелодії.

Збереглися зразки європейської поліфонічної музики IX століття - органуми. У XIII - XIV століттях поліфонія найяскравіше проявилася в мотеті. У XV-XVI століттях поліфонія стає нормою для всієї європейської музики, як церковної (багатоголосної), так і світської. Найвищого розквіту поліфонічна музика досягла у творчості Генделя і Й.С. Баха в XVII-XVIII століттях (особливо в жанрі фуги). Після Й.С. Баха розквіт гомофонного складу витісняє поліфонічне письмо, і наступний підйом інтересу до поліфонії починається тільки в другій половині XIX століття. Імітаційна поліфонія, що орієнтується на Баха і Генделя, часто використовувалася композиторами XX століття (Гіндеміт, Шостакович, Стравінський та ін.)

Поліфонією також називають навчальну дисципліну, що вивчає закономірності поліфонії.

Объяснение: