По музыке реферат на тему фольклор і музичний театр

В останній чверті минулого століття на культурному обрії України замайоріла досі побачена «зірка» — фольк-опера «Цвіт папороті» Євгена Станковича. Саме цей твір започаткував нову добу в музично-театральному мистецтві. Адже до того часу в Україні не існувало такого музичного жанру, який ґрунтувався би виключно на українському фольклорі: історичних нарисах, народних звичаях, прикметах, фантазіях тощо. Митець по-новаторськи поєднав у своєму творі звучания оркестру із самобутнім співом народного хору, традиційний фольклор — із сучасними засобами виразності, зокрема авангардними. «Цвіт папороті» особливий ще й тим, що композитор увів до складу симфонічного оркестру народні інструменти.

В основі фольк-опери — літературні твори Миколи Гоголя, національний фольклор, героїчний епос, народні обряди та пісні, легенди. Лібрето написав А. Стельмашенко, а декорації до фольк-опери створив український художник Є. Лисик. З політичних причин у 1979 р. прем’єра не відбулася, а декорації було знищено.

7klas.files/image043.jpg

Г. Семирадський. Ніч напередодні Івана Купала

У фольк-оперi «Цвіт папороті» немає наскрізного сюжету, звичного для жанру опери монологів, арій, дуетів. Твір складається з трьох дій: у першій змальовуються картини із життя Запорозької Січі; у другій розкриваються особливості народного побуту — сцени на свято Купала; зміст третьої — прославляння подвигів, здійснення народними героями заради Батьківщини.

МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

У другій дії фольк-опери «Цвіт папороті» відображене народне життя з усіх його проявах: світлих і радісних, суворих і трагічних. Поряд із реальними святковими обрядами на Івана Купала зображено й фантастичні образи, зокрема русалок.

У сцені «Русалчині купала» оркестрове звучання незвичайними поєднується з голосами хору — шепотом, зойками, зітханнями, — усе це створює таємничу атмосферу. На цьому тлі звучить соло русалки — пісня про загублену дівочу долю «Ой, глибокий колодязю».

Але в печальний спів, наче вихор, уривається купальський шабаш відьом. Виразна, пластична мелодія змінюється вигуками, завиваннями. Кульмінацією шабашу стає фантастична «Фуга нечисті».

У ній майже відсутні мелодії, оскільки головна тема фуги — скоромовка, що промовляється з «жорстокістю» (авторська вказівка).

Коли опівночі зацвітає папороть, шабаш раптово обривається, і все навкруги завмирає. Звучить акапельний спів хору, якому акомпанує лише записана на плівку «музика лісу» — шум листя, пташине щебетання тощо.

Еще Аристотель утверждал, что с музыки можно определенным образом влиять на формирование человека и что музыка оказывать известное воздействие на этическую сторону души. Великий врачеватель древности Авиценна называл мелодию "нелекарственным" лечения наряду с диетой, запахами и смехом.

В III веке до нашей эры в Парфянском царстве был выстроен специальный музыкально-медицинский центр. Здесь музыкой лечили от тоски и душевных переживаний.

Объяснение:

Среди проблем сегодняшнего дня, связанных с музыкальным воспитанием юношества и молодежи, педагогов волнует проблема легкой, развлекательной музыки и того места, которое эта музыка занимает в жизни юных поколений. В чем же заключается эта проблема, каковы возможные пути ее решения?

Интерес подростков и молодежи к легкой, развлекательной, особенно танцевальной музыке - явление само по себе столь естественное, что делать из него проблему равносильно тому, чтобы превращать в проблему саму молодость. Трудно представить себе девушку или юношу, не веселиться, не любящих потанцевать, не понимающих ни прелести озорной шутки, ни очарования лирической грусти!

На Руси традиции редко когда обходились без веселья, смеха и шуток. Поэтому русский народ всегда отмечал праздники широко, с песнями-плясками, развлечениями. Отсюда и появились такие весельчаки, как скоморохи.

С арабского и греческого языков слово "скоморох" переводится как "смех". Это шутники, артисты, мастера смеха, которые веселили и забавляли народ. Они пели, танцевали, играли на музыкальных инструментах, показывали фокусы, различные сценки из жизни, носили смешной наряд и маски, в которых потешали публику. Скоморох напоминает нам современных клоунов, тамаду на праздниках.

Скоморошество – народное искусство Древней Руси. Именно скоморохи воплощали народное творчество. Их основным музыкальным инструментом была домра. Также весельчаки использовали дудочки, сурны и гусли. Они исполняли музыку на улицах, площадях, во дворах, пели смешные песни и частушки. Также скоморох приглашали во свои дворы на праздники бояре и князья и платили им за веселье.

Объяснение:

Вот