До ударних і шумових інструментів, що відіграваливелику роль в українській народній музиці, належать

В українській народній музиці велику роль відіграють ударні та шумові інструменти, виникнення яких сягає своїм корінням у сиву давнину. Різноманітні брязкальця, пустотілі раковини, калатальця — все це використовувалося для подачі сигналів, а пізніше — для ритмічної організації музики. Цю ж функцію виконували часто і такі речі побутового вжитку, як деркач, било, калатало, що були невід'ємними супутниками сторожів.
В народній музиці, що супроводжувала ігри, весілля, календарні, релігійні свята та обряди, широко використовувалися такі предмети побутового вжитку, як ложки, рубель з качалкою. Можна зустріти народні кастаньєти, зроблені з двох дерев'яних спарених ложок. На них музикант відбиває різноманітні ритмічні малюнки, імітує цокіт кінських копит.Найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці є бубон (решітка). Легкий дерев'яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою, — це найпростіша конструкція бубна, що був відомий в Україні ще за часів Київської Русі. Сучасні матеріали, металеві дзвіночки, тарілочки, гарне оздоблення змінили вигляд бубна, що завжди супроводжував танцювальну музику, входив до складу полкової музики війська Запорізького.Із західних областей України в інші регіони республіки прийшов екзотичний ударний інструмент, що за специфічне забарвлення звуку зветься бугай. У невеликій конусоподібній діжечці верхній отвір обтягнуто шкірою. До неї в центрі прикріплено пучок конячого волосся. Музикант зволоженими у квасі руками сіпає за волосся і видобуває найстійкіші звуки акорду Ймовірно першим барабаном був порожній стовбур дерева, на який натягали шкіру рептилій або риб. Пізніше стали використатися шкіри тварин, убитих на полюванні, з'явилися перші ціпки. Для прикріплення шкіри до корпуса застосовувалося кілька різних методів: цвяхи, клей, заклепки, шнур навколо корпуса й т.п.Прообраз малого барабана швидше за все прийшов в Іспанію від арабів і спочатку був сугубо фольклорним інструментом. Спочатку звук з барабана видобували руками, а пізніше стали використати ціпки округлої форми. Настроювання барабана здійснювалося шляхом стягування мембран жилами, мотузками й пізніше за до металевих натяжних кріплень, які натягали або послабляли мембрани, і завдяки цьому звук барабана змінював свій тон. У різні часи й у різних народів були зовсім не схожі один на одного інструменти. Біля 14-го століття він починає використатися у військах. Тоді ж з'являються жильні струни, натягнуті уздовж поверхні нижньої шкіри. Старший брат малого барабана — теноровий барабан — також використався в армії як зі струнами, так і без.

Хотя между песней и романсом есть много общего, поскольку романс, собственно, является одним из видов песни, между ними существуют и различия. В широком значении песня включает в себя всё, что поется, исполняется голосом. Конкретно романс зародился в средневековой Испании как альтернатива официальным латинским песнопениям и изначально представлял собой бытовую песню на испанском (он же – романский) языке. В Германии и романс, и песня назывались одним словом – das Lied. В Россию романс пришел из Франции и вскоре обрел свои особые, национальные черты: одно время он даже именовался «российской песней». И действительно, он очень близок русской душе, ее особому, тонкому складу.

Содержание песни может быть совершенно различным, и не всегда она имеет конкретного адресата. Романс отличается лирическим, любовным содержанием, причем поющий обращается к конкретному лицу. В романсе одинаково значимы и музыка, и слова, и манера исполнения, в то время как песня привлекает в первую очередь яркой ритмичной мелодией, а слова в ней не всегда важны (особенно если говорить о популярных эстрадных песнях). Чаще всего в песне есть припев – повторяющаяся часть, исполняемая в конце каждого куплета, иногда и не по одному разу. В романсе обычно припева нет вообще.

Песня, как правило, исполняется и одним певцом, и дуэтом, и квартетом, и хором – вариантов существует достаточно. Песни бывают как с инструментальным сопровождением (гитара, фортепиано и другие музыкальные инструменты), так и без него (а капелла). Романс исполняется чаще всего сольно под аккомпанемент одного музыкального инструмента, в большинстве случаев – фортепиано, и относится к жанру камерному, предназначенному для малого количества слушателей, ведь в нем выражаются глубоко личные чувства.

Яркая особенность романса – доверительная, но при этом не фамильярная манера обращения к слушателю. Романсу свойственна задушевная искренность. Он побуждает к сопереживанию, сочувствию, создает настроение мечтательной, томной, светлой грусти, легкой меланхолии. Романс может передавать и такие чувства, как отчаяние, даже ярость, но никогда – агрессию (в отличие от многих современных рок-песен).

Для романса обязателен незамысловатый сюжет (любовь, измена, первая встреча, разлука, одиночество, гибель возлюбленного), понятный каждому человеку, выраженный в доступной форме. Важна и предельно простая рифма (прекрасно – напрасно, речи – встречи, луна – полна, небеса – роса, люблю – утомлю). Сочетание слов должно быть несложным и при этом изящным. В романсе сочетаются галантность и благородство, искренность и глубина. Возможно, именно этим объясняется его непреходящая популярность у слушателей.

https://thedb.ru/items/Chem-otlichaetsja-romans-ot-pesni/                    

 Романс и песня – разновидности вокальной музыки.

Песня бывает авторской и народной, романс – только авторским.

Мелодия и текст песни состоят из отдельных равных частей – куплетов, часто с припевом.

Музыка в песне должна отражать общее настроение произведения, в романсе – необязательно.

Массовые и эстрадные песни отличаются простотой текста и повторения. Романс – сложное поэтическое произведение.

Романс отличается от песни более детальным вниманием к мелодии и ее связи с текстом.