Скласти легенду про музичний інструмент

Легенда про скрипкуКолись дуже давно жив на землі юнак. І був він звичайною людиною, але тільки зовні. В душі його від народження звучала музика. Він міг її наспівати, а от інструмента, який зміг би передати його чарівні мелодії, в ті далекі часи ще не було.
І от одного разу приснився юнакові дивний сон - ніби йшов він непролазними темними хащами. Пробирався довго, втрачаючи сили, але надію вибратися не втрачав. Раптом перед ним виникла гора, вершина якої впиралась аж до самісінького неба. Нікого не побачив юнак на тій горі, але почув голос:
- Я давно тебе чекав, людино, цілих двадцять років. Я бачив твоє народження й уселив у твою душу музику. Чи не загубив ти її?
- Ні, - відповів здивований юнак.- Музика весь час живе у моїй душі, але я не маю інструмента, який би допоміг мені передати красу мелодій, що народжуються в моїй душі.
- А навіщо тобі потрібен інструмент?
- Я хочу ті мелодії дарувати людям. Можливо, їм буде легше жити...
- О, це гарний вчинок - подарувати іншим красу, якою володієш тільки ти. Добре, я навчу тебе, як зробити необхідний інструмент. Але ти назавжди втратиш спокій. Ти будеш важко працювати, виконуючи замовлення тих же людей. Чи згоден ти, юначе, на таке життя?
- Згоден, - не роздумуючи сказав той.
- Тоді однині ти зватимешся Майстром. У понеділок до сходу сонця ти вирушиш у дорогу до далеких північних лісів. Ітимеш три доби. В четвер на світанку ти врешті побачиш ліс. Іди поміж дерев, прикладай вухо до кожного. В якому почуєш музику - зрубай. Зроби з нього скрипку. Вона знатиме мелодії твоєї душі.
Юнак так і зробив. Довго він майстрував скрипку із співучого дерева. Та коли закінчів і провів смичком по струнах, то почулась не чарівна музика, а страшний скрегіт. Майстер кинув інструмент на підлогу й у розпачі ледь не прокляв своє життя. Заради чого він витерпів стільки пригод? Втомлений і розбитий, він задрімав. І знову почув той голос:
- Я не сказав тобі найважливішого: голос для своєї скрипки ти знайдеш на тій високій горі, вершина якої обгорнена білими пухнастими хмарами. То голос твоєї коханої. Забравши її голос, ти назавжди зробиш дівчину нещасною. Чи готовий ти до цього?
Юнак не встиг відповісти, бо сон розвіявся. Але музика в його душі не змовкла, й вирішив юнак іти до високої гори.
Йшов він довго. День змінювала ніч, а за ніччю знову приходив день. Невідомо, скільки пройшло часу, як на горизонті замаячила гора, вершина якої була обгорнена білюсінькими хмарами. Майстер прискорив ходу. Він тоді ще не знав, перед яким вибором поставив його віщий голос.
І коли юнак виліз на гору, то побачив прекрасний палац, який знизу не можна було бачити через хмари і туман. Майстер з хвилюванням переступив поріг палацу й завмер, побачивши перед собою чарівну дівчину. Коли вона заговорила до нього, серце юнака ледь не розірвалося від жалю, адже цей кришталевий чарівний голос він мав відібрати.
Коли він розповів дівчині, навіщо прийшов, вона посмутнішала. Юнак сподобався їй, і красуня вирішила йому до
- Я готова віддати тобі свій голос, але ти повинен будеш зі мною одружитися. Ти розумієш, що я буду німою, ніколи більше до тебе не заговорю. Я йду на цю пожертву заради тебе, а ти - заради людей. То як нам бути?
Юнак був готовий до всього, адже він з першого погляду закохався в цю прекрасну дівчину.
І скрипка озвалася голосом коханої. Це була пісня прекрасна, ніжна, але смутна. Смутною була й Майстрова дружина. Посміхалася лише тоді, коли плакала скрипка, даруючи людям мелодії їхнього кохання

Школа, рідна школа.
Знов захочу в клас
Тут нам все знайоме
Тут чекають нас
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі
Шли ми крок за кроком
З вами по землі
Плакали, сміялись
Наші вчителі
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі
Вчителі, вчителі,
В школі все життя минає
Вчителі, журавлі
На високім небокраї
Вчителі... вчителі..
Наші вчітелі

Все що знайшла!

Ф. Шуберт «Аве Мария»

 Миниатюрный шедевр австрийского композитора Франца Шуберта на протяжении вот уже почти 2 веков любим публикой и исполнителями во всем мире. Необыкновенно трогательная мелодия находит отклик в душе как профессионального музыканта, так и любителя, не знающего нот.

Историю создания миниатюры «Аве Мария» Шуберта и содержание произведения читайте на нашей странице.История создания

Летом 1825 года Шуберт отправился с Иоганном Фоглем, оперным певцом на пенсии, в качестве аккомпаниатора с концертами по верхней Австрии. Двигало музыкантами желание заработать доступным – выступая. Провинция тепло встречала их, но ожидания финансового характера не оправдались, заработка едва хватало на продолжение путешествия, а иной раз приходилось музицировать «за стол и ночлег».К тому моменту Шуберту минуло 28 лет из тех 31, что были отпущенных ему. Совсем недавно ему отказали в должности придворного вице-капельмейстера. Музыка, которую он сочинял, издавалась изредка, дохода почти не приносила, издатели платили крайне мало. Исполнялась она еще реже. Франц тот путь среди композиторов, кто при жизни почти не видел своей публики.И вот в июне они прибыли в небольшой горный городок Гмунден на берегу озера Траун. Здесь они задержались почти на полтора месяца в гостеприимном доме купца ФердинандаТравегера. Живописные окрестности северной природы, скалистый берег озера, окружающая его горная гряда вдохновляли многих поэтов, композиторов и других творцов, приезжающих сюда специально. Огромное впечатление все это произвело и на Шуберта.Здесь ему захотелось написать музыку на стихи невероятно популярного в те времена Вальтера Скотта. Не скрывая своих намерений, Шуберт открыто заявлял, что надеялся обрести славу за счет этих стихов далеко за пределами Австрии. Поэтому изначально текст к вокальному циклу из 7 песен предполагалось брать оригинальный на английском языке и в переводе Адама Шторка на немецкий.

Поэма Вальтера Скотта «Дева озера» впервые была издана в 1810 году, и буквально сразу обрела огромную популярность. Она состояла из 13 песен, Шуберт положил на музыку только 7 из них. «Третья песня Эллен» начиналась с обращения к Деве Марии: «Ave Maria», но далее содержание отражает вовсе не библейский сюжет. Это романтическая песнь юной девы, мольба о укрыть от тяжелых невзгод, «сурового моря жизни», полная иносказаний и аллегорий. Такова же и музыка – романтичная, тонкая, прекрасная. Широко известен стихотворный перевод этой на русский язык Алексея Плещеева.Таким образом, авторский вариант исполнения песни подразумевал немецкий текст Шторка. Оригинал на английском имел несколько другую метрику, и хуже ложился на музыку. И вовсе не подходил сюда канонический латинский текст, используемый при католических богослужениях, в котором вспоминается событие явления Деве Марии Архангела Гавриила с благой вестью (в православии это молитва «Богородице Дево, радуйся»).

Тем не менее, успех «Аве Мария» был сокрушителен у публики с самого начала. Многие поклонники мелодии проникались удивительно благочестивым настроением от прослушивания. Все отмечали необыкновенную возвышенность и молитвенность музыки. Тогда как Шуберт ничего подобного не имел в виду – детство, проведенное в стенах конвикта, закрытого церковного интерната для певчих, надолго разочаровало его в церковных устоях.

Вокальный цикл был опубликован уже в 1826 году, и рекордный гонорар 200 гульденов Шуберт получил почти сразу. Правда, надежда прославиться в Англии так и не сбылась. Но весьма скоро представился случай выступить в Вене на большом концерте – в честь годовщины смерти Бетховена (он умер в 1827 году) Шуберт написал несколько произведений. По сути, это было первое публичное исполнение его музыки на такую широкую аудиторию.

Маленького (его рост был всего 157 см), невыразительного Шуберта публика встретила сначала сдержанно, но постепенно пришла к ликованию, к концу концерта раздавались крики «Родился новый Бетховен!», «Да здравствует Шуберт!». Это принесло также серьезные деньги, на них Франц купил рояль. Он был так рад этой зарождающейся популярности, его приняли, его полюбили, ему мерещилась дальнейшая слава и успех.

Но по горькому стечению обстоятельств уже через несколько месяцев после памятного концерта Франц Шуберт тяжело заболел тифом и умер. Рояль, купленный на щедрое вознаграждение, был продан. А вырученные деньги пошли на похороны и обустройство отдельной могилы. Честь, которой удостоился не каждый композитор того периода…

 

Объяснение:

картины:"Сикстинская мадонна" Рафаель Санти