Чем отличается классика от классики жанра

Музика в моєму житті

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може до пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.

Музика — стародавній вид мистецтва, здатний об'єднувати людей, і в цьому її найбільша сила. Різні за характерами, звичками, поглядами на життя, національністю, пристрастями, моральними принципами люди в концертному залі, затамувавши подих, однаково схвильовано й благоговійно завмирають під зливою дивовижних, чаруючих звуків. І вже на другий план відходять життєві негаразди й турботи, залишається тільки влада мистецтва, яке очищає душу від усього несуттєвого, мізерного, буденного, підносить нас до висот розуміння смислу життя.

Я люблю музику, особливо духовну. Слухаючи її, розумієш, що тільки Боже благословення могло до композиторові створити таку красу, таку досконалість поєднання звуків, таку чистоту й гармонію.

Здається, розкривається церковна баня і з блакиті небесної ллється на людей Божа благодать. І злітають в небо голуби, і лагідне сонце пестить своїм промінням землю, і лунають десь у височині кришталеві дзвони.

Музика Максима Березовського... Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з'являється бажання творити добро, прощати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ...

Багато видів мистецтва існує в ньому, кожен з них — джерело естетичної насолоди. Але музика — це завжди зустріч з радістю польоту, з можливістю мріяти й сподіватися на здійснення своїх сподівань.

Cлава пришла к Дж. Гершвину в 1924 г., после написания «Рапсодии в блюзовых тонах» для фортепьяно с оркестром. Первоначально произведение должно было называться «Американская рапсодия», известное нам название было подсказано братом композитора Айрой Гершвиным, после посещения им художественной выставки Джеймса Макнейла Уистлера.

В основе произведения четыре темы:

1)тема мелодия у кларнета

2) тема танцевальная тема у медных духовых.  

3) тема синкопированная по ритму, песенная  

4) тема светлая и празднична я — лирическая кульминация.

Вся музыка «Рапсодии» Гершвина, с самых первых звуков, окрашена так называемым блюзовым ладом, типичным для негритянских народных напевов. Его отличают две особенности: 1) наличие нетемперированных блюзовых нот; 2) полиладовое расслоение музыкальной ткани, при котором звуки блюзового лада гармонизуются мажорными аккордами.