Почему оперу иван сусанин называют новой эпохой?

История о подвиге Ивана Сусанина до начала XIX века передавалась его потомками из уст в уста. Широкая публика узнала о ней только в 1812 году благодаря выходу рассказа писателя Сергея Николаевича Глинки в журнале «Русский вестник». Позднее именно на основе этой публикации были созданы пьеса «Иван Сусанин» и знаменитая опера «Жизнь за царя» Михаила Ивановича Глинки. Вот какую историю об Иване Сусанине поведал Глинка. В 1613 году, после изгнания поляков из Москвы, их банды мародерствовали во внутренних областях России. В феврале того же года Земский собор в Москве провозгласил царем, и притом заочно, Михаила Федоровича Романова, который находился в своей вотчине в Костромской области. Тогда одна из польских шаек решила расправиться с ним, но где конкретно его искать, поляки не знали. Приехав в село Домнино, они встретили крестьянина Ивана Сусанина и решили у него выпытать, где пребывает новоизбранный царь. Но Сусанин, смекнув, что поляки хотят погубить молодого государя, не только не сказал правды, но и повел их в противоположную сторону. По дороге он зашел в свою избу и незаметно отправил своего маленького сынишку к царю, чтобы предупредить его об опасности. Заведя ляхов в непроходимую чащу, Иван Сусанин произнес: «Злодеи! Вот голова моя; делайте со мною, что хотите; кого вы ищете, тот вам не достанется!». После этого поляки зарубили саблями героя, но сами выбраться из чащи не смогли. Так царь был

Источник: Иван Сусанин: существовал ли он на самом деле
© Русская Семерка russian7.ru

Музичні твори, призначені для відпочинку, свят і розваг, часто називають легкою музикою. Слово до застосовується до різноманітних явищ і напрямів музичного мистецтва. Така музика і справді легка для сприйняття. Розважальну музику ми чуємо найчастіше з естради, в цирку, по телебаченню або неба. До легкої музики належать естрадні пісні й танці, твори для вокально-інструментальних ансамблів (ВІЛ). Така музика покликана передусім розважити слухачів, створити їм гарний настрій.

Шоу — захід розважального, постановочного характеру, який, як правило, відбувається перед публікою (реальною чи віртуальною).

Объяснение:

Проект! Можу ще якщо є потреба

СВЯТКОВА ТА РОЗВАЖАЛЬНА МУЗИКА

Музичні твори, призначені для відпочинку, свят і розваг, часто називають легкою музикою. Слово до застосовується до різноманітних явищ і напрямів музичного мистецтва. Така музика і справді легка для сприйняття. Розважальну музику ми чуємо найчастіше з естради, в цирку, по телебаченню або неба. До легкої музики належать естрадні пісні й танці, твори для вокально-інструментальних ансамблів (ВІЛ). Така музика покликана передусім розважити слухачів, створити їм гарний настрій.

Легка музика, що звучала під час свят, розваг і народних, гулянь, завжди захоплювала людину, подавала святкового настрою, створювала особливу радісну атмосферу.

Зазвичай легку розважальну музику — пісенну чи танцювальну— виконують під акомпанемент естрадного оркестру або ансамблю. До естрадного оркестру поряд із інструментами, традиційними для симфонічного оркестру, належать саксофони, електрогітари, ударна установка, синтезатор.

Програма естрадного концерту може поєднувати різноманітні виступи: музичні (спів, інструментальна п’єса), хореографічні (танцювальна мініатюра), літературно-театральні (художнє читання, гумористичні сценки, пантоміма), циркові (клоунада, жонглювання). Таким чином, синтетична і багатожанрова за своєю природою естрада тісно пов’язана з багатьма видами мистецтва.