E10--6--10--6--5--6--5--3 /все аккорды советую брать с баррэ/ объясните глупому, как это сыграть на гитаре?

Все ноты берутся на струне E (первая струна ми). Числа - номера ладов. То есть играем в таком порядке:
-1 струна 10 лад
-1 струна 6 лад
-1 струна 10 лад
-1 струна 6 лад
-1 струна 5 лад
-1 струна 6 лад
-1 струна 5 лад
-1 струна 3 лад

При этом используем прием баррэ: первым (указательным) пальцем левой руки зажимаем все струны (палец лежит параллельно струнам), а правой рукой берем звуки в нужных ладах.

Схематично нарисовала во вложении. Красная линия - положение пальца при приеме баррэ (струны можно зажимать на любом ладу); черные числа - номера ладов; красные числа - порядок, в котором играются звуки.

Сказка Ганса Христиана Андерсена«Русалочка» была впервые опубликована в 1837 году в одном сборнике со сказкой «Новое платье короля». Интересно, что автор сам написал к ней небольшое предисловие, а впоследствии говорил, что именно это произведение по-настоящему трогало его тогда, когда он его создавал, и что оно достойно того, чтобы написать его еще раз.

В ней заключен глубокий смысл, и затрагиваются такие понятия, как любовь, самопожертвование и обретение бессмертной души. Как глубоко религиозный человек, Ганс Христиан Андерсен, счел необходимым отметить в комментарии к этой сказке, что бессмертие души не зависит ни от кого, кроме самого человека и его поступков.

Сказка «Русалочка» начинается с повествования о том, что ее главная героиня, младшая дочь морского владыки, живет вместе со своими шестью сестрами и бабушкой в подводном царстве. Как только каждой из сестер исполняется 15 лет, им позволяется подниматься на поверхность. Русалочка слушает рассказы своих сестер о таких путешествиях, и, наконец, приходит время, когда совершает его сама.

На поверхности моря она видит прекрасного принца, плывущего на корабле, и не только сразу же влюбляется в него, но и после крушения судна. Она вытаскивает его, находящегося без сознания, на берег у храма, и, отплывая обратно в море, видит, как ее возлюбленного находит молодая девушка.

Вернувшись назад, она от бабушки узнает, что люди не могут жить под водой, и решает сама отправиться к принцу на сушу. Она посещает морскую ведьму, которая дает ей снадобье, от которого хвост превращается в стройные ноги, но пропадает речь. Кроме того, колдунья рассказывает Русалочке, что это зелье наделяет ее даром великолепного танца, а после его принятия она никогда не сможет вернуться под воду. Обрести бессмертную душу после принятия зелья она сможет только тогда, когда принц полюбит ее и женится на ней. Если же возлюбленный женится на другой женщине, то на следующий день после свадьбы Русалочка умрет и превратится в морскую пену.

Аналіз вірша^_^

 

Тарас Шевченко написав поезію «Садок вишневий коло хати…», у 1847 році знаходячись під слідством в камері-одиночці Петропавловської фортеці. В ті сумні дні самотності та очікування вироку, він загадував мальовничі картині рідної України. Також її чудову природу, мирних, працьовитих, доброзичливих мешканців. Поет не знав, чи побачить він ще землю свого дитинства.

 

У фортеці, в травні, можливо під враженням від прогулянок на тюремному подвір’ї, поет створив один з найбільш сонячних, життєрадісних своїх віршів – «Садок вишневий коло хати». Він увійшов до поетичного циклу «В казематі».

 

Тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.

Ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.

Основна думка: мрія Т. Шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.

Жанр: пейзажна лірика; цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику Я. Степовим.

Сюжет: Вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на Україні. Тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини.

Певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. І все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.

 

Вірш - світовий шедевр пейзажної лірики. У поезії перед нами, наче наочно, постає вечір в українському селі. Поет змальовує ідилічну картину простої, небагатої, але щасливої селянської родини за вечерею. Поет зображує її з такою зворушливістю та майстерністю, що зорові та слухові образи стають майже живими для читача: «Хрущі над вишнями гудуть…».

 

Любов до рідного краю та туга за ним до поетові показати велику гармонію рідної землі, красу та поетичність життя простих, роботящих людей.

 

Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами.

 

Якою ж сильною була туга поета за рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий вірш! 

 

Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися.

 

 Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.