Слово о полку Игореве 1. Что именно делал Бородин для достижения максимальной глубины и правдоподобности своей музыки на данный сюжет.​

Идея создания такого произведения появилась у композитора в 1887 году.Всего в данной сюите имеется четыре части. Каждая из этих частей является законченной историей. Но в основном все эти сюиты соединены одним общим лейтмотивом.

Тема Востока была одной из излюбленных тем в русской музыке XIX века, породившей немало подлинно прекрасных её страниц.

Лето 1888 года композитор с семьей проводил в Нежговицах — имении своего знакомого в Лужском уезде Петербургской губернии.

В письмах близкому другу Глазунову Николай Андреевич Римский-Корсаков признавался, что задумка оркестровой сюиты по мотивам сказки «1000 и 1 ночь» родилась у него уже давно, однако он надумал приступить к ней только в 1888 году.

В течение лета 1888 года Римским-Корсаковым была написана «Шехеразада».

Источником вдохновения для создания сюиты послужило литературное произведение «Сказки тысячи и одной ночи».

Сюита была успешно начата и закончена менее чем за месяц. Это легко установить по датам, указанным автором на партитуре: 1 часть - 4 июля, 2 часть - 11 июля, 3 и 4 - 16 и 26 июля.

Изначально каждая часть имела название, отчасти раскрывающее ее содержание, но в первом же издании заголовки исчезли по желанию самого композитора. Таким образом, до сих пор остается точно невыясненным, какие фрагменты сказок Шахерезады лежат в основе частей сюиты.

"К середине зимы... у меня возникла мысль об оркестровой пьесе на сюжет некоторых эпизодов из "Шехеразады", – сообщает Римский-Корсаков.Он сразу же тогда набросал первые эскизы.

«Сначала шло туго, но потом пошло довольно скоро и, во всяком случае, хотя бы и призрачно, но наполнило мою скудную музыкальную жизнь».

Первое исполнение «Шехеразады» состоялось в Петербурге 22 октября (3 ноября) 1888 года в первом из Русских симфонических концертов, состоявшемся в Дворянском собрании под управлением автора.

Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»

Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».

Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі

Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.

Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.

У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.