Определи основоположников симфонической музыки, великих композиторов XVIII века. А.Л. Вивальди, Й. Гайдн, В.А. Моцарт П.И. Чайковский, К. Сагырбаев Ф.П. Шуберт, П.И. Чайковский, Л.В. Бетховен Й. Гайдн, В.А. Моцарт, Л.В. Бетховен Ф.Ф. Шопен, А.Л. Вивальди, Й. Гайдн

Основоположниками симфонической музыки являются Й. Гайдн, А. Моцарт, Л. В. Бетховен.

Объяснение:

Композитор Й. Гайдн сочинил 108 симфоний, В. А. Моцартом написано 58 симфоний, Л. В. Бетховен написал 9 симфоний.

     Симфонии Гайдна, как правило, содержат типичные четыре части (allegro, andante, менуэт и финал), хотя порой композитор увеличивал число частей до пяти (симфонии "Полдень", "Прощальная") или ограничивался тремя (в самых первых симфониях). Иногда ради достижения особого настроения он изменял обычную последовательность частей (симфония №49 начинается скорбным adagio).
     Все симфонии Гайдна непрограммны, они не имеют какого-то определённого сюжета. Исключение составляют три ранние симфонии, названные самим композитором "Утро", "Полдень", "Вечер" (№№ 6, 7, 8). Все другие названия, данные симфониям Гайдна, принадлежат слушателям.
     В зрелых симфониях Гайдна устанавливается классический состав оркестра, включающий все группы инструментов - струнные, деревянные и медные духовые, ударные.

Франц Петер Шуберт — австрійський композитор, один з основоположників романтизму в музиці, автор близько 600 вокальних композицій, дев’яти симфоній, а також великої кількості камерної та сольної фортепіанної музики. Народився Шуберт 31 січня 1797 в передмісті Відня в багатодітній родині. З дитинства захоплювався музикою: він грав на скрипці, фортепіано. З шести років він навчався в парафіяльній школі Ліхтенталь. З семи років він брав уроки гри на органі у капельмейстера Ліхтентальської церкви. У 1808-1812 Франц співав в імператорській Придворної капелі під керівництвом видатного віденського композитора і педагога Антоніо Сальєрі, який, звернувши увагу на талант хлопчика, почав навчати його основам композиції. До 17 років Шуберт уже був автором фортепіанних п’єс, вокальних мініатюр, струнних квартетів, симфонії і опери «Замок диявола». Працюючи помічником вчителя в школі свого батька (1814-18), Шуберт продовжував інтенсивно складати. Першу популярність композитор Шуберт відчув в 1816 році після написання балади «Лісовий цар». Подальша творчість Шуберта ще більш розкрила його мелодійний талант. Особливо відзначені пісні, симфонії Шуберта з збірок «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях». «Серенада» Шуберта зі збірки «Лебедина пісня», а також пісні «Притулок», «Біля моря» здобули світову популярність. Деякі твори, наприклад, незакінчена симфонія Шуберта (сі мінор), велика симфонія і інші, є продовженням музики Бетховена. Великий композитор написав близько 600 композицій. Вальси Шуберта складають велику частку серед 400 танців, написаних для гри на фортепіано в 4 руки. Не дивлячись на це, майже все життя Франц Шуберт відчував брак коштів. У 1820-х роках у Шуберта почалися проблеми зі здоров’ям. У грудні 1822 року композитор захворів, але після перебування в лікарні восени 1823 року його здоров’я покращилося. З 1826 по 1828 роки Шуберт жив у Відні, за винятком короткого перебування в Граці. 26 березня 1828 року Шуберт дав свій єдиний публічний концерт, який мав великий успіх. Тим часом були надруковані його численні пісні і фортепіанні твори. Помер Шуберт 19 листопада 1828 року на 32 році життя від тифу після двотижневої лихоманки.