Возникновение камерной музыки

тер­мин «камерная музыка» впер­вые встре­ча­ет­ся в 1555 году у н. ви­чен­ти­но. в xvi-xvii веках  «ка­мер­ной» на­зы­ва­ли свет­скую му­зы­ку (во­каль­ную, с xvii века  так­же ин­ст­ру­мен­таль­ную), зву­чав­шую в до­маш­них ус­ло­ви­ях и при дво­ре; в xvii-xviii веках  в боль­шин­ст­ве стран ев­ро­пы при­двор­ные му­зы­кан­ты но­си­ли зва­ние «ка­мер-му­зы­кан­тов» (в рос­сии это зва­ние су­ще­ст­во­ва­ло в xviii - начале xix веков; в ав­ст­рии и гер­ма­нии в ка­че­ст­ве почетного  зва­ния для ин­стру­мен­та­ли­стов со­хра­ни­лось по­ны­не). в xviii веке камерная музыка  зву­ча­ла в ве­ли­косвет­ских са­ло­нах в уз­ком кру­гу зна­то­ков и лю­би­те­лей, с начала xix века  уст­раи­ва­лись пуб­лич­ные ка­мер­ные кон­цер­ты, к середине xix века  они ста­ли не­отъ­ем­ле­мой ча­стью ев­ропейской  музыкальной  жиз­ни. с рас­про­ст­ра­не­ни­ем пуб­лич­ных кон­цер­тов ка­мер­ны­ми ис­пол­ни­те­ля­ми ста­ли на­зы­вать профессиональных му­зы­кан­тов, вы­сту­паю­щих в кон­цер­тах с ис­пол­не­ни­ем камерной  музыки. ус­той­чи­вые ти­пы ка­мер­но­го ан­самб­ля: ду­эт, трио, квар­тет, квин­тет, сек­стет, сеп­тет, ок­тет, но­нет, де­ци­мет. во­каль­ный ан­самбль, в со­став ко­то­ро­го вхо­дит при­бли­зи­тель­но от 10 до 20 ис­пол­ни­те­лей, как пра­ви­ло, на­зы­ва­ет­ся ка­мер­ным хо­ром; ин­ст­ру­мен­таль­ный ан­самбль, объ­е­ди­няю­щий бо­лее 12 ис­пол­ни­те­лей, -  ка­мер­ным ор­ке­ст­ром (гра­ни­цы ме­ж­ду ка­мер­ным и ма­лым сим­фо­ническим  ор­ке­ст­ром не­оп­ре­де­лён­ны).

наи­бо­лее раз­ви­тая ин­ст­ру­мен­таль­ная фор­ма камерной  музыки -  цик­лическая  со­на­та (в xvii-xviii веках -  трио-со­на­та, соль­ная со­на­та без со­про­во­ж­де­ния или с со­про­во­ж­де­ни­ем бас­со кон­ти­нуо; клас­сические  об­раз­цы -  у а. ко­рел­ли, и. с. ба­ха). во 2-й половине xviii века  у й. гайд­на, к. дит­терс­дор­фа, л. бок­ке­ри­ни, в. а. мо­цар­та сфор­ми­ро­ва­лись жан­ры клас­сической  со­на­ты (соль­ной и ан­самб­ле­вой), трио, квар­те­та, квин­те­та (од­но­вре­мен­но с ти­пи­за­ци­ей ис­пол­ни­тель­ских со­ста­вов), ус­та­но­ви­лась оп­ре­де­лён­ная связь ме­ж­ду ха­рак­те­ром из­ло­же­ния ка­ж­дой пар­тии и воз­мож­но­стя­ми ин­ст­ру­мен­та, для ко­то­ро­го она пред­на­зна­че­на (ра­нее до­пус­ка­лось ис­пол­не­ние од­но­го и то­го же со­чи­не­ния раз­ны­ми со­ста­ва­ми ин­ст­ру­мен­тов). для ин­ст­ру­мен­таль­но­го ан­самб­ля (смыч­ко­во­го квар­те­та) в 1-й половине xix века  со­чи­ня­ли л. ван бет­хо­вен, ф. шу­берт, ф. мен­дель­сон, р. шу­ман и многие  др. ком­по­зи­то­ры. во 2-й половине xix века    вы­да­ю­щие­ся об­раз­цы камерной музыки  соз­да­ли и. брамс, э. григ, с. франк, б. сме­та­на, а. двор­жак, в xx веке -  к. де­бюс­си, м. ра­вель, п. хин­де­мит, л. яначек­, б. бар­ток и др.

в рос­сии ка­мерное му­зи­ци­ро­ва­ние рас­про­стра­ни­лось с 1770-х годов; пер­вые ин­ст­ру­мен­таль­ные ан­самб­ли на­пи­сал д. с. борт­нян­ский. даль­ней­шее раз­ви­тие камерная музыка  по­лу­чи­ла у а. а. алябь­е­ва, м. и. глин­ки и дос­тиг­ла вы­со­чай­ше­го ху­дожественного  уров­ня в твор­че­ст­ве п. и. чай­ков­ско­го и а. п. бо­ро­ди­на. боль­шое вни­ма­ние уде­ля­ли ка­мер­но­му ан­самб­лю с. и. та­не­ев, а. к. гла­зу­нов, с. в. рах­ма­ни­нов, н. я. мяс­ков­ский, д. д. шос­та­ко­вич, с. с. про­кофь­ев. в про­цес­се ис­то­рического  раз­ви­тия стиль камерной  музыки  зна­чи­тель­но ме­нял­ся, сбли­жа­ясь с сим­фо­ни­че­ским ли­бо вир­ту­оз­но-кон­церт­ным (сим­фо­ни­за­ция квар­те­тов у бет­хо­ве­на, чай­ков­ско­го, квар­те­тов и квин­те­тов -  у шу­ма­на и брам­са, чер­ты кон­церт­но­сти в со­на­тах для скрип­ки и фортепиано: № 9 «крей­це­ро­вой» бет­хо­ве­на, со­на­те фран­ка, № 3 брам­са, № 3 гри­га).

с др. сто­ро­ны, в xx веке  ши­ро­кое рас­про­стра­не­ние по­лу­чи­ли сим­фо­нии и кон­цер­ты для не­боль­шо­го ко­ли­че­ст­ва ин­ст­ру­мен­тов, став­шие раз­но­вид­но­стя­ми ка­мер­ных жан­ров: ка­мер­ная сим­фо­ния (например, 14-я сим­фо­ния шос­та­ко­ви­ча), «му­зы­ка » (му­зы­ка для струн­ных, удар­ных и че­ле­сты бар­то­ка), кон­цер­ти­но и др. осо­бый жанр камерной  музыки -  ин­ст­ру­мен­таль­ные ми­ниа­тю­ры (в xix-xx веках  они не­ред­ко объ­е­ди­ня­ют­ся в цик­лы). в их чис­ле: фортепианные «пес­ни без слов» мен­дель­со­на, пье­сы шу­ма­на, валь­сы, нок­тюр­ны, пре­лю­дии и этю­ды ф. шо­пе­на, ка­мер­ные фортепианные со­чи­не­ния ма­лой фор­мы а. н. скря­би­на, рах­ма­ни­но­ва, н. к. мет­не­ра, фортепианные пье­сы чай­ков­ско­го, про­кофь­е­ва, многие  пье­сы для различных  ин­ст­ру­мен­тов отечественных  и за­ру­беж­ных ком­по­зи­то­ров.   

с конца xviii века  и осо­бен­но в xix веке  вид­ное ме­сто за­ня­ла и во­каль­ная камерная музыка  (жан­ры пес­ни и ро­ман­са). ком­по­зи­то­ры-ро­ман­ти­ки вве­ли жанр во­каль­ной ми­ниа­тю­ры, а так­же пе­сен­ные цик­лы («пре­крас­ная мель­ни­чи­ха» и «зим­ний путь» ф. шу­бер­та, «лю­бовь по­эта» р. шу­ма­на, и во 2-й половине xix века  мно­го вни­ма­ния во­каль­ной камерной  музыке  уде­лял и. брамс, в твор­че­ст­ве x. воль­фа ка­мер­ные во­каль­ные жан­ры за­ня­ли ве­ду­щее по­ло­же­ние.

9. Режисером мультсеріалу "Пригоди козаків" є Володимир Чайка.

10. Квест - це форма розважальної гри, яка вимагає від учасників розв'язування різноманітних завдань, головоломок та головного пошуку. Учасники квесту зазвичай мають виконати певну місію або розв'язати загадку, пройшовши через послідовні етапи та знаходячи підказки.

11. Гра-квест, створена в Україні за мотивами мультфільму - це "Три богатирі: Ход конем". Гра пропонує учасникам зануритися в світ мультфільму та розгадувати завдання, пов'язані з подіями та персонажами фільму.

12. Дублювання - це процес перекладу голосів акторів або діалогів з однієї мови на іншу для створення озвученого версії фільму, серіалу або іншого відеоматеріалу. Під час дублювання актори записують свої голоси, що потім синхронізуються з образом на екрані.

13. Телебачення - це система передачі аудіо- та відеоматеріалів посередством радіовишки або кабельної мережі. Його призначення полягає в поширенні інформації, розваг, навчання та комунікації на великій аудиторії.

14. Естрада - це сфера музичного мистецтва, яка охоплює виконавців популярної музики, шоу-бізнесу, вокальних та інструментальних груп, які виступають на сцені перед живою аудиторією.

15. Програма естрадного концерту може включати виступи різних музичних виконавців, сольні номери, дуети, ансамблі, танці, музичні інтерлюді.

16. Естрадна музика виконується під акомпанемент музичного інструменту, такого як фортепіано, гітара, барабани, бас-гітара та інші. Акомпанемент доповнює голос виконавця і створює музичне супроводження для виступу.

17. Відеокліп - це короткометражний фільм, який супроводжується музикою і візуально відображає її ідею або концепцію. Відеокліпи зазвичай знімаються для пісень артистів і можуть містити різноманітні сюжети, хореографію, спецефекти та інші елементи.

18. Шлягер - це популярна пісня або музичний хіт, який має велику популярність серед слухачів протягом певного періоду часу. Шлягери часто стають символом певного періоду або жанру і відрізняються від інших пісень своєю виразністю і успішністю.

19. Кольоромузика - це вид музичного виступу або візуального мистецтва, в якому звукові композиції супроводжуються відповідними кольоровими ефектами або освітленням. Кольори відтворюють настрій та емоції музики і створюють враження синхронності звуку і світла.

20. Кольоровий слух - це здатність сприймати та розрізняти кольори на основі звуків або музичних тонів. Деякі люди можуть відчувати асоціації між звуками і певними кольорами, що створює у них специфічне сприйняття звуково-кольорових зв'язків.

21. Електронна музика - це жанр музики, створений з використанням електронних музичних інструментів і технологій. Вона може включати в себе синтезовані звуки, семпли, програмування ритмів та ефекти. Електронна музика з'явилась завдяки розвитку електронної технології, зокрема синтезаторів, комп'ютерів і музичного програмного забезпечення.

22. Синтезатор - це електронний музичний інструмент, що здатний генерувати різноманітні звуки шляхом комбінування, модифікації та синтезування аудіосигналів. Синтезатори можуть мати клавіатуру для гри на них, але також існують моделі без клавіатури, які керуються за до інших контролерів.

23. Синтезатор, виконаний у вигляді корпусу із клавіатурою, називається клавішним синтезатором. Він поєднує в собі клавіатуру для гри на ньому і електронні модулі для створення звуків. Клавішні синтезатори можуть мати різну кількість клавіш і функцій, від простих до дуже складних та професійних моделей.

24. Синтезатор, виконаний у вигляді корпусу без клавіатури, називається модульним синтезатором. Він складається з окремих модулів, які відповідають за генерацію звуків, фільтрацію, модуляцію та інші параметри. Модульні синтезатори дають більшу свободу для налаштування звуків, але вимагають додаткових контролерів для керування.

25. Електроінструменти використовуються в різних сферах, таких як музикальна виконавство, студійна запис, живі виступи, театральні вистави, кіноіндустрія та багато інших. Вони дозволяють музикантам створювати різноманітні звукові ефекти та розширювати можливості виконання музики.

сделай ответ лучшим

Объяснение:

Микола Лисенко (1842-1912) був видатним українським композитором та музикознавцем. Він вніс значний внесок у розвиток української музичної культури і створив багато виразних елементів у своїх музичних композиціях. Ось кілька з них:

Мелодійність: Лисенко дуже уважно працював над створенням мелодій. Його музика була багата на мелодичні теми, які передавали почуття і настрій. Він використовував український народний мелос як основу для своїх композицій.

Хоровий спів: Лисенко був видатним хоровим композитором. Він створив численні хорові твори, які відображали національний колорит та викликали почуття гордості за українську культуру. Його хорові композиції мають сильну виразність завдяки багатоголосному співу та вмілому використанню хорової техніки.

Ритміка: Лисенко використовував різноманітні ритмічні фігури та зміни темпу для створення виразності в своїх композиціях. Він вміло поєднував швидкі та повільні ритми, створюючи напруження та емоційну насиченість.

Динаміка: Лисенко використовував широкий діапазон динамічних виразних засобів, щоб передати почуття та настрій у своїх творах. Він використовував піаніссімо (дуже тихо) та фортіссімо (дуже гучно), а також різні нюанси між ними, щоб створити ефектні переходи в гучності.

Оркестрові кольори: Лисенко був майстром в оркестровій обробці своїх композицій. Він вміло використовував різні інструментальні групи для створення багатогранності звучання. Його оркестрові твори були багаті на виразні зміни тембрів та кольорів.

Ці елементи виразності в музиці Миколи Лисенка допомагають створювати емоційно збагачені твори, які відображають національну ідентичність та глибину почуттів.