Зло это хорошо или это плохо чтоб обьяснили

Зло неотъемлимая часть добра, его оборотная сторона...
залог баланса и равновесия...

это ни хорошо, и не плохо... пока что либо не возводится в абсолют

ловнаТвір на тему: "Які цінності є важливішими: матеріальні чи духовні?" |

ТВІР НА ТЕМУ: “ЯКІ ЦІННОСТІ Є ВАЖЛИВІШИМИ: МАТЕРІАЛЬНІ ЧИ ДУХОВНІ?”

4.57/5 (91.37%) 190 голос[ов]

Здавалося б, що в сучасному прагматичному світі найголовнішим мірилом статусу людини в суспільстві має бути її мораль, доброчесність, ввічливість, адже саме так було споконвіку. Проте яку картину ми маємо змогу гати насправді? Коли ми роззирнемося навколо незашореним поглядом, то помітимо, що все це давно в минулому: зараз практично усім керують гроші. Про яку моральність можна говорити, якщо прикра тенденція сьогодення за до засобів масової інформації щоденно демонструє нам невтішну картину: невигадані історії реальних людей, які здатні зрадити усі свої моральні ідеали задля кількох банківських рахунків…

Як часто зустрічаємо інформацію, що в одному провінційному містечку обікрали дітей-сиріт та поїхали жити на Багами?Або що один юнак у Харкові обшукав беззахисних бабусь , розповідаючи немічним стареньким , що він їхній онук? Де ж духовні цінності цих людей? Невже вони не розуміють, що їх засмокче грузька трясовина пихи, марнославства, марнотратства?!

Невже вони не розуміють, що заробивши ці криваві гроші, будуть приречені на вічні муки і не знайдуть спокою ні за життя ні після смерті?!

Яскравим прикладом цього одвічного протистояння моральних та матеріальних цінностей є твір Івана Карпенка-Карого « Мартин Боруля», де порушено постійну людську проблему – підміну особистих духовних цінностей (порядність, вірність, відданість, працелюбство) класовою приналежністю та матеріальними статками.

У творі показано дещо гротескну картину того, як одна родина намагається зламати себе, свої моральні принципи, зрадити вірі та звичаям своїх предків для того, аби увійти до вищого суспільного кола. Хіба це не приклад заміщення моральних цінностей матеріальним? Хіба можна «ламати» себе?! Намагатися забути все, зішляхтитися задля того, щоб вас називали «високоповажним паном»?! Хіба це не абсурд?! Та які ж статки та титули замінять вам, Мартине Геннадійовичу Боруле, щастя доньки, яку ви прагнули віддати за нелюба чи зламану долю сина, яку ви вирішили за нього?!

Яка ж мораль цього твору? Звісно, кожен з нас, прочитавши твір усвідомлює,що матеріальні статки не здатні зробити нас щасливими, адже людині, яка не має моралі, гроші не до бути людиною.

Тому я вважаю, що ні в якому разі не можна надавати перевагу грошам та владі, адже всі ваші статки ви не заберете з собою у могилу, а моральність та духовність супроводжуватимуть вас завжди…

Як на мене, найвлучніше сказав Григорій Сковорода, який, проживши довге та насичене мандрами та знайомствами життя, не піддався матеріальним спокусам та статкам, коли попрохав, щоб на його надгробку викарбували такий вислів : «Світ ловив мене, але не спіймав».

Табу - это строгий запрет на совершение какого- либо действия, основанный на вере в то, что подобное действие является либо священным, либо несущим проклятие для обывателей, под угрозой сверхъестественного наказания. Пример. В Древней Греции в гомеровский период цари, вожди их имущество колесницы, оружие и др. считалось священным. Во время войны рыба считалось табу и ее нельзя было есть.Возмездие - это отплата кара за преступление, за зло. Пример. Кровная месть древнейший принцип характерный для родо-племенного строя, согласно которому лицо, совершившее убийство либо кто-либо из членов его семьи обязательно подлежит смерти в порядке возмездия. Возмездие осуществляет тот кто-либо из членов семьи рода и т.к семьи убитого. Оно практикуется  сейчас в странах Ближнего Востока.