1.как творчество влияет на развития человека? 2. поиск это проблема которая беспокоит человека в юности. почему? 3. почему в искусстве в высоко ценят подлники и не высоко копии?

Потому что для других копия является правдой с виду

1. Доиндустриальное общество-это, то общество в которой жизнь регулируется традицией. Признаки доиндустриального общества: 1) Преобладание примитивных орудий труда и технологий; 2) Основа экономического производства С/Х; 3) Высокая доля при общества к природе; 4) Преобладают коллективные установки, индивидуальность не приветствуется. Индустриальное общество- это общество, которое сформировалось в результате индустриализации, машинного производства, новых форм организаций труда. Признаки: 1) Разделение труда; 2) Урбанизация; 3) Появление новых классов, слоев; 4) Трудовая мобильность высока. Постиндустриальная- это общества, в котором на первый план выходит инновационный сектор, с высоко развитой промышленностью, и индустрией знаний. Признаки: 1) Сфера услуг; 2) Ведущая роль науки и образования; 3) Стирается грань между сословиями и классами. 2. Истина-это соответствие полученных знаний объекту познания. Разновидности истины: 1) обсолютная; 2) объективная; 3) относительная;

Дон Кіхот – чоловік, котрий зачитується лицарськими романами, після чого сам починає жити їми. Здавалось би, що тут немає нічого дивного, і це нормально для людини, котра цікавиться цим жанром. Але проблема Кіхота була в тім, що він жив у цих романах.

Реальність відійшла на другий план, Кіхот починає вважати себе середньовічним лицарем. Герой, крім гарного імені, ще й мав зброєносця, котрим був його друг Санчо Панса. Також, у нього був кінь і дама серця – Дульсінея, котру він також вигадав. Як у справжнього лицаря, він мав зброю, котру виробляв з того, що було вдома.

Як відомо, лицар характеризується мужністю, відчуттям справедливості. Усі подвиги Дон Кіхота були кумедними – вітряк був велетнем, домівка була замком, тощо. Якщо придивитись до Дона Кіхота, можна побачити, що у нього дуже розвинені найкращі людські якості, котрі він втратив у спробах стати справжнім лицарем. Його вроджена справедливість та бажання покращити інших людей стають комічними. Нажаль, його спроби не завжди мають результати саме тому, зо він встратив ту саму реальність.

Усі вчинки Дон Кіхота не мають нічого спільного з бажанням мати багатство, славу. Коли читач знайомиться з героєм, він починає поважати Кіхота, тому що він бореться зі злом, бажаючи зробити світ кращим, але єдина проблема у тому, що Дон Кіхот бачить зло там, де його зовсім немає. Читач хоч і розуміє весь абсурд його діянь, співчуває і вболіває за Дон Кіхота, хоча і розуміє, що це все являється його фантазією, котра ніколи не стане явою. Так чи інакше, образ лицаря по-своєму трагічний, але дуже симпатичний читачам.

Незважаючи на своє божевільне захоплення, Дон Кіхот проявляє надзвичайну обізнаність у різноманітних життєвих питаннях, і стає наставником для Санчо Панса. У міркуваннях про політику, свободу, войну і мир, виховання він повстає як гуманіст. Можна сказати з великою впевненістю: Дон Кіхот був дуже розумною людиною, і його захопленість романами зіграла з ним злий жарт. На радість читачеві, Дон Кіхот все ж таки зрозуміє, що він живе у вигаданній реальності, і світ стає перед ним таким, яким він є насправді, але оточуючі знущаються над ним і створюють видимість скривленної реальності.

Дон Кіхот закінчує свої мандрування тоді, коли його мрія стає реальністю, і він знаходить собі справжню пригоду. Той лицар, котрого зустрів Дон Кіхот був насправді бакалавром, і з легкістю переміг нашого Лицаря Сумного Образу. Кіхот повернувся додому, відрікся усіх своїх діянь та признав, що він загрався і це лише його фантазія.