Эссе по обществознанию на тему: "добрый человек не тот кто делает добро , а тот кто не умеет делать зла" не больше 10 предложений!

"Добрый человек - не тот, кто делает добро, а тот кто не умеет делать зла"  

Эти слова принадлежат Василию Осиповичу Ключевскому, видному российскому историку.  

Я согласна с мыслью историка о том, что человек может быть добрым только тогда, когда он чист от злых дел полностью.  

Человек обладает амбивалентной сущностью, он ни черный, ни белый, ни хороший, ни плохой. Человек делает разные действия и хорошего, и плохого характера. Так мы привыкли думать. Это характерно для обычных людей. А что до хороших людей? Могут ли они позволять себе плохие дела?  

Если человек уверенно называет себя добрым, то по идее Ключевского, он не смеет делать зла. И с Василием Ключевским стоит согласиться.  

Обычному человеку доступны действия любого характера, но исключительно доброму – только добрые дела. Даже однажды совершенное зло портит репутацию когда-то доброго человека. По-настоящему добрый человек является высоконравственным и он не может позволить себе поступить низко, совершить зло, навредить кому-то. Это вне его «компетенции».  

А кого мы можем назвать добрым человеком? Например, тех, кого мы именуем святыми.  

Иисус может считаться добрым человеком, потому что он известен только добрыми делами. Или его литературный образ в романе «Мастер и Маргарита» Михаила Булгакова. Даже герой в книге совершенно не запятнан вредными, злыми действиями.  

Но каждый из нас может ли назваться добрым человеком? Наверное, мы серые, ни злые и не добрые.

Особливе місце серед руських князівств посідав «пан Великий Новгород», як шанобливо називали його сучасники. Новгородські землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря і узбережжя Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги та Оки на півдні.

У цих землях клімат був холодніший, ніж у Подніпров'ї та Південно-Західній Русі, і ґрунти не такі родючі, тому населення цих земель, окрім рільництва, займалося тваринництвом, городництвом, полюванням, рибальством тощо.

З давніх часів у Новгороді склався своєрідний, відмінний від інших земель-князівств, суспільно-політичний устрій. Для Новгорода було звичним закликати, за князя на престол. Князівської династії у Новгороді не було. З 1095 р. до 1304 p., приблизно за 200 років, на новгородському престолі 58 разів змінювалася княжа влада. Князь був, передовсім, головою військової дружини, яку приводив із собою. Проте дружина князя була лише невеликою частиною новгородського війська, основну частину якого складало ополчення. Новгородці могли прогнати князя, якщо вважали, що він кепсько захищає їхні інтереси, але, бувало, що й князі намагалися порушувати давні права новгородців.

Вирішальну роль у визначенні стосунків між новгородцями та їхнім князем зіграли події 1136 p., коли новгородці визнали князя Всеволода Мстиславовича (онука Володимира Мономаха) неспроможним захищати місто і прогнали його. Відтоді у випадку за нового князя з ним укладали спеціальну угоду —ряд. За цим договором князеві заборонялося втручатися у справи міського управління, несправедливо карати, змінювати посадових оьитмтп исрттп сіб тощо.

Найвищим органом влади у Новгороді було віче — народні збори. На ньому обирали основних представників міської влади: посадника, тисяцького і владику (архієпископа). Боярство було найвищим станом новгородського суспільства. Саме багаті боярські родини тримали у своїх руках керівництво політичним життям міста. Бояри володіли землями, лісами, рибними угіддями, що давали їм хутра, мед, віск, рибу та інші продукти. Зовнішня і внутрішня торгівля була основним джерелом багатства Новгорода, а новгородські купці володіли великими складами, коморами, річковими та морськими суднами.

Отже, після подій 1136р. у Новгороді запанувала форма державного правління, що отримала назву аристократичної республіки, за якої реальна влада належала міській аристократії.

Объяснение:

[Сангвиник] - тип темперамента, характеризующийся подвижностью, быстрой отзывчивостью; человек с этим темпераментом легко и быстро переживает неудачи и неприятности. [Меланхолик] - тип темперамента, характеризующийся наклонностями к постоянной печали, страданиям; человек-меланхолик пассивен и заторможен, у него часто отмечается боязливость и беспокойство в поведении, тревожность. [Флегматик] - тип темперамента, характеризующийся работо уравновешенностью, упорность и настойчивостью; человек с этим типом темперамента обладает сильными нервными процессами, которые медленно сменяют друг друга, из чего следует, что у него не бывает эмоциональных вспышек и необдуманных поступков, также он спокойный и уравновешенный. [Холерик] - тип темперамента, характеризующийся практически неиссякаемой энергией, желанием командовать и владеть положением. Такой человек будет бороться за свои идеалы очень долгое время, но в случае поражения не продолжит начатое, также он склонен к быстрому принятию решения и импульсивным поступкам.