Верно ли суждение об общественных отношениях? а) общественные отношения всегда являются результатом производственной деятельности б) общественные отношения возникают в ходе совместной деятельности в) только эпизодические связи людей формируют отношения в обществе г) только общению возникают общественные отношения

Г-только благодаря общению возникают общественные отношения

Б.Франклін (1706—1790), став відомим у Єв-пі завдяки своїм науковим працям, дипломатії, вже наприк.60-х pp. відстоював ідею політ. само визнач. Пн.-амер-х колоній, вперше назвав їх штатами, виступав за їх конфедерацію.У публіцистиці і політ. діяльн. Франклін відстоював ідею незалежн. і гармонійного роз-ку своєї . Вірив у торжество розуму і знання, удосконалення науки про політику. Америк-й тник став 1м із засновників і першим президентом «Товариства політичних пошуків», яке проголос. своїм завд. роз-к політ. науки, знань про держ. управління.Відстоював право народу на револ. Розділяв природно-правові ідеї про рівність людей, невід´ємне право громадян республіки на життя, свободу і прагнення до щастя. У пит.-х конституційного устрою США тник-демок-рат виступав за юридичну рівність громадян, конституц. закріпл. їх прав, рівність голосів штатів, повноважень Сенату і Конгресу США

Усі форми правління радикальний демократ поділяє на два види: 1) влада на основі обрання і представництва; 2) влада, заснована на спадкуванні. Остання (монархія, аристократія), на його думку, не має права на існування. Республіканське правління повинне бути засноване на принципі народного представництва. Воно засновується в інтересах суспільства. У республіці кожний має право обирати і бути обраним. Оскільки в основі такого правління лежить народний суверенітет, остільки верховною владою повинен володіти законодавчий орган, що обирається на основі загального виборчого права як реалізації природної рівності людей. Республіка, стверджував Пейн, краще забезпечує гарантії права громадян, захист особистості, а рівність — гарантії для власності. «Коли гарантовані права, власність забезпечується як наслідок».

Т. Пейн критикував Конституцію США 1787 р. за недостатній демократизм: він був проти двопалатного законодавчого органу на основі цензового виборчого права, занадто великого терміну повноважень сенаторів (6 років), президентського, а не колегіального керівництва виконавчою владою. Демократичні погляди Пейна відбивали інтереси широких шарів народних мас, їх прагнення до рівності і збереження своїх громадянських прав.

Як основний автор проекту Декларації незалежності, Джефферсон виходив з демократичного і революційного трактування природно-правової доктрини, обґрунтовував правомірність відділення колоній від Англії й утворення незалежної держави. Виклад природних і громадянських прав людини, обгрунтування народного суверенітету і права народу на революцію робило Декларацію видатним теоретичним і політичним документом епохи.

По-2ге, для забезп. прав людини, за Джефферсоном, люди засновують держави, уряди, «що запозичують свою справедливу владу зі згоди керованих». Народ-суверений вправі змінювати чи знищувати існуючу форму правління (уряд), якщо той «виявляє намір передати цей народ у владу необмеженого деспотизму». Тим самим обґрунтовувалось право народу на революцію. Народ, а не багаті, «наша опора в постійній боротьбі за свободу».

Автор Декларації послідовно відстоював республік. форму держ. Правлінь. для США, засн. на загальному виборчому праві, рівному представництві в законодавчих установах, виборності виконавчих органів влади і суддів, змінюваності суддів, присяжних, шерифів, на широкому самоврядуванні. Республіканські принципи в організації і діяльності держави, на його думку, повинні пронизувати послідовно всі рівні — організацію і діяльність федерації (з питань зовнішньої і загальнофедеральної політики), штату (стосовно громадян), а також округу, району й окремого приходу (з усіх місцевих питань). Як і Пейн, який вважав — кожне покоління повинне саме визначати, що відповідає його інтересам і тому мати право змінювати Конституцію, майбутній президент США передбачав періодичні поправки до Конституції, додання їй республіканського характеру. А справжньою основою республіканського правління, ствердж. Джефферсон, є рівноправність «кожного громадянина, рівні особисті і майнові права і розпорядження ними. ТТаким чином, творча, політична і громадська діяльність Джефферсона б. вершиною американської демократ. політ.-правової думки, що зіграла виріш. роль у залуч. широких народних мас до активн. уч. у війні за незалежн., у формуванні політ. і правових інституцій США.

Объяснение:

Если нужно могу написать короче

Менталитет (от лат. mens — разум, мышление) — это образ мыслей отдельного человека или группы людей. На формирование белорусского менталитета оказали влияние три основных фактора. Во-первых, природно-географическая среда, которая воздействовала на мироощущение наших предков — красота родной природы, расположение белорусских земель в равнинной зоне с умеренно-континентальным климатом. Во-вторых, религия, а вернее, несколько религий — прежде всего православие, а также католицизм, протестантизм, ислам, иудаизм. В-третьих, коллективно-родовое начало, которое проявило себя в ограничении активности отдельного человека заботой об общем благе.

Важными чертами менталитета белорусов можно считать следующие:

• «Пограничность», связанную с необходимостью осуществлять выбор между Западом и Востоком; постоянный поиск своего пути развития. Так, уже первый белорусский учёный Франциск Скорина объединял в себе черты двух культур — западной и восточной (православной), что не мешало ему оставаться самоотверженным патриотом.

• Отсутствие чувства превосходства над другими народами.

• Терпеливость, выносливость и неагрессивность. Белорусы всегда отрицали насилие, хотя сами нередко становились его жертвами. Вместе с тем белорусы вовсе не лишены свободолюбия и храбрости. На войне белорус храбр и решителен, о чём свидетельствует опыт Великой Отечественной войны, массовое партизанское движение на территории Беларуси.

• Немногословность и сдержанность, отсутствие склонности к бурному выражению чувств. Свои проблемы белорусы предпочитают не обсуждать, а переживать внутренне. В то же время они открыты, бесхитростны и добродушны.

• Миролюбие, покладистость, толерантность (терпимость). Наша толерантность имеет конкретные исторические корни. Белорусы долгое время жили в составе многонациональных государств. Поэтому жизнь научила наш народ думать об интересах общества в целом, а не только о своих собственных.