"с уважением относясь к культуре других народов, народ чтит свои традиции и в любой момент готов стать на защиту своей родины".данное суждение отражает один из принципов 1)гуманизма 2)толерантности 3)патриотизма 4)коллективизма

3) патриотизма. Патриотизм — нравственный принцип, содержанием которого является любовь к отечеству и готовность пожертвовать своими интересами во благо интересов отечества

Вопрос взаимопонимания детей и взрослых прост и в то же время сложный. Часто дети отличаются от родителей своими взглядами, характером, интересами и т.д. Простота в решении вопроса заключается в простом слове Любовь. Если родители любят друг друга и ребенка, то семейная обстановка благоприятная для развития детей, если иначе идет психологическое разрушение отношений. Надо просто любить друг друга. Дети должны любить родителей, родители детей. Тогда отношения будут гибкими и спорные вопросы решаются легко. Сложность в решении данного вопроса заключается в том, что обчно дети подросткового возраста хотят быть независимыми и самостоятельными, хотя отсутствие жизненного опыта не дает родителям дать свободу своим детям, вот здесь и начинается конфликт между родителями и детьми. Я считаю, что любить это значит понимать, оберегать и уступать. Поэтому в моей семье ответ на вопрос как достичь взаимопонимания давно решен.

Частіше за все людина починає замислюватися про те, чим є її життя, коли за плечима вже багато прожитих років. Усі важливі події, дорогі люди, мрії, що здійснилися, та такі, що вже ніколи не стануть реальністю, - все це становить життєвий досвід людини. З нього вона робить певні висновки та навчає своїх дітей.

Я вважаю, що насправді дуже важливо зрозуміти, що то є людське життя, саме коли ти ще дуже молодий і можеш обирати, як жити. Бо світ сповнений безкінечних можливостей, і дуже важко правильно обрати свій шлях. Усі ми чули, як хтось, проживши півжиття й більше, з прикрістю констатує, що не зробив того, чого найбільше хотів, що життя його розчарувало, а часу на виправлення помилок вже немає.

Життя людини – це найбільша святиня. Кожен може обирати свій шлях, не заважаючи іншому обирати свій. Не можна примушувати інших хотіти того, чого хочеш сам. Не можна збудувати свого щастя на чужій біді – так промовляє народна мудрість. І також не можна розраховувати на те, що хтось буде завжди підказувати тобі вірні рішення і нести за тебе відповідальність.

Тому на мою думку, життя – це велика особиста відповідальність кожного.  Від народження й до старості  людина має унікальну в природі здатність розвиватися, вчитися, вдосконалюватися. Важко сказати, як би я хотів прожити життя зараз, коли мій власний досвід дуже маленький. Проте, я вважаю, він дуже цінний, як і знання, отримані від батьків, друзів, вчителів, із книжок. Це все – безцінні джерела інформації про те, що нас оточує та становить невід’ємну частину нашого буття, допомагає нам орієнтуватися в ньому, підтримує та надихає.

Read more: http://ycilka.net/tvir.php#ixzz42VLa4nSK