Вклад украины в мировую . можете написать реферат. 50 . большое!

Поступ економічної науки не можливий без подолання однобічності та догматизму будь-якої з економічних концепцій, без аналізу й синтезу всього позитивного, що створено видатними економістами й економічними школами попередніх поколінь.

Українці, незважаючи на постійне пригнічення економічної думки через колоніальний статус нації, активно долучалися до процесу наукового розвитку економічних теорій. На жаль, про це було більше відомо зарубіжній економічній громадськості, оскільки, по-перше, український народ тривалий час був позбавлений своєї державності; по-друге, всі українські економісти вважалися радянськими (російськими), а праці українських економістів часто не були доступні навіть фахівцям. У ВНЗ економічну думку України не вивчали. Будь-який прояв інтересу до спадщини українських економістів тлумачився як "буржуазний націоналізм", що був оголошений найнебезпечнішим ворогом більшовизму і репрезентованої ним імперії.

Незважаючи на це, економічна думка в Україні розвивалася в загальноєвропейському та світовому контексті. Майже всі хоч трохи помітні українські економісти контактували з економістами західноєвропейських країн, добре знали їхні концепції та науковий інструментарій, стежили за процесами його вдосконалення. Так, українець С. Ю.Десницький був учнем А. Сміта — творця трудової теорії та автора знаменитої праці "Багатство народів".

Розвиткові економічної науки сприяв і І. В. Вернадський (1821—1887) — батько знаменитого природознавця. У 1849 році він захистив докторську дисертацію, присвячену аналізу італійської економічної літератури. Вже один цей факт свідчить, що українські економісти виходили за національні межі, долучалися до загальноєвропейського наукового контексту. І. В. Вернадський критично оцінював утопічні теорії "общинного соціалізму", носіями якого були О. Герцен, M. Чернишевський та інші російські соціалісти, був головним опонентом М. Чернишевського, він видавав журнал "Економічний покажчик", що для того часу, як стверджують дослідники, був унікальним виданням.

Важливе місце в українській і в європейській економічній науці належить доцентові Київського університету M. І. Зіберу (1844—1888), який досліджував первісну культуру, захистив дисертацію, присвячену вивченню еволюції трудової теорії від Д. Рікардо до К. Маркса. Він першим у світі здійснив науковий аналіз "Капіталу" К. Маркса, визначивши його джерела. До речі, сам К. Маркс зазначав, що M. І. Зібер найглибше проник у методологію "Капіталу". Через посередництво M. І. Зібера знайомилися з економічною теорією марксизму Г. В. Плеханов та інші російські соціал-демократи.

У дусі соціалістичних соціально-економічних поглядів формувався світогляд С. А. Подолинського (1850—1891) — основоположника екологічної парадигми сучасної економічної науки. Найвагомішим у його науковій спадщині є економіко-екологічне відкриття, обґрунтоване в дослідженні "Праця людини, її ставлення до розподілу енергії" (1880). Дослідження було

3—5-2(39 опубліковане німецькою, французькою та італійською мовами. Суть відкриття С. А. Подолинського полягає в тому, що за до організованої людської праці можна гармонізувати взаємини суспільства і природи, уникнути енергетичної кризи, оскільки праця здатна не тільки постачати, а й зберігати і нагромаджувати сонячну енергію.

Відкриття С. А. Подолинського справило помітний вплив на світову економічну та екологічну науку, що зазначали чимало дослідників, а нині на цьому наголошують сучасні природознавці, філософи, економісти.

Міжнародне значення мають дослідження М. В. Птухи (1889—1961). Світогляд ученого формувався на українських наукових традиціях під впливом М. І. Туган-Барановського. М. В. Птуха розробив демостатичні таблиці, висунув демостатичні ідеї, які високо оцінила світова статистична наука. Статистика — це, здається, була єдина сфера економічних знань, в якій можна було щось зробити в умовах заідеологізованої економічної науки.

Отже, економічна наука України на всіх історичних етапах розвивалася у загальноцивілізаційному руслі, а український народ дав світові оригінальних економістів-мислителів, спадщина яких досі ще достатньо не вивчена і не популяризована.

Северные крестьяне обычно жили большими семьями в добротных, бревенчатых избах. Дом для них был крепостью, выдерживающей натиск непогоды и суровость северного климата. Дом был оплотом, семейным очагом, где каждому находилась какая-нибудь работа, особенно долгими зимними вечерами. В зимнюю пору мужчины занимались изготовлением и ремонтом упряжи, обуви, точили косы и лопаты, налаживали бороны, а так-же занимались мелким ремеслом: изготовляли посуду, вырезали ложки из дерева, плели берестяные туеса и рыболовные сети. Женщины обычно занимались рукоделием: пряли, ткали, шили, вязали. Дети обязательно принимали участие в трудовых буднях. У всех были свои обязанности. Никто не ленился и не отлынивал. 
В крестьянских семьях севера держали много домашнего скота. Лошадь и корова были на первом месте. За ними ухаживали, как за маленькими детьми, берегли, лелеяли. Так-же в каждом дворе имелись поросята, овцы и множество домашней птицы: куры, утки, гуси.
В теплое время года крестьяне были заняты пахотой. Садили рожь, пшеницу. Заготавливали сено на зиму. В каждой семье имелся свой огород, где выращивали овощи. Очень многие семьи имели свои пасеки. Рыбалка, охота — вот еще одно подспорье, что-бы не голодать зимой, если год выдался не урожайным.
Крестьяне отмечали все православные праздники. Любили отдохнуть в эти дни и повеселиться. Устраивали народные гуляния. Так жили раньше — так живут и сейчас. Разница в том, что раньше жили "единым миром" или "всем селом", а сейчас каждый сам за себя.

"Встречают по одежке, провожают по уму" - значит, незнакомого человека всегда воспринимают прежде всего по внешнему виду (лицо, фигура, одежда), но это мнение - первое, и меняется практически всегда в зависимости от того, интересен ли человек, остроумен ли, как говорит, о чем говорит и т.д. То есть внешность теряет значение по сравнению с внутренним содержанием человека, внутреннее содержание главенствует над внешностью.
Об этом и надо помнить всем, а особенно тем, кто считает себя некрасивым и потому несчастным. Советы:
1. Следить за своей внешностью все равно нужно, как бы ты сам к ней не относился: аккуратная прическа, чистые волосы, чистое лицо, опрятная одежда и т.д.
2. Вспоминайте Александра Сергеевича Пушкина: его кличка была одной из самых обидных для подростков - Обезьяна, но стоило ему заговорить, как вся аудитория слушала его, затаив дыхание. Пусть А.С. Пушкин станет примером и образцом: не обязательно быть красавцем, чтобы безраздельно владеть сердцами поколения. Но быть умным, любознательным, читать и изучать литературу, учиться хорошо и интересно говорить на любые темы - нужно.