Опираясь на классификации, определите типы партий в каждой ситуации: 2.1. Партия стремится к победе на выборах, к завоеванию популярности среди избирателей, подчеркивает свое отрицательное отношение к любым идеологиям. 2.2. Партия заявляет свое стремление к идеалам марксизма, строго следит за соблюдением партийной дисциплины, создает партийные ячейки. 2.3. Партия входит в состав коалиции, сформировавшей правительство по итогам парламентских выборов. 2.4. Партия ставит своей целью победу на выборах, не имеет фиксированного членства, невелика по составу, высшими ценностями признает права человека, принцип невмешательства государства в экономику. 2.5. Партия с жесткой дисциплиной, с радикальной идеологией, отстаивает идеи господства коренной нации в стране и подчинения ее интересам всех других наций, установления диктатуры.

Во все времена были есть законы,без их существования нам было бы просто невозможно жить друг с другом,так как не существовало бы никаких морально-этических и правовых норм.Законы конечно бороться с преступностью и делать наш мир чуть более светлым и ярким.Закон охраняет человека от противоправных действий и побуждает его вести себя только согласно этическим нормам.
Одна из главных обязанностей каждого человека и всего общества в целом - это соблюдение законов. Все законы государства прописаны в нормативно-правовых документах: уголовном, административном, гражданско-процессуальном, налоговом, трудовом и т.д.. Изучением и применением на практике этих документов, помимо сотрудников правоохранительных органов, занимаются также юристы, судьи, адвокаты. Адвоката может нанять любой человек, являющийся обвиняемым, которому требуется защита во время судебного процесса. 
Подводя итог, хочется сказать, что важность законов в жизни человека и государства довольно трудно переоценить.

Категори?чний імперати?в — фундаментальний моральний принцип Канта. За Кантом, існує єдиний фундаментальний моральний принцип: чинити так, аби завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби. Цей принцип є імперативом (командою), і він є категоричним (застосовується без винятків, у всіх випадках, місцях і обставинах). Він є класичним прикладом етичних теорій, систем моралі, що зосереджуються радше на істинному характері поведінки (і намірах особи), аніж на наслідках цих дій.

Одне з формулювань категоричного імперативу Іммануїла Канта: «Дій лише за тією нормою, яку хочеш бачити універсальним імперативом — нормою для всіх людей і також для тебе… Дій так, щоби завжди ставитися до людей і до себе також — як до мети і ніколи — лише як до засобу». Кант також говорив, аналізуючи людську діяльність, що небезпечно ставити насолоду на перше місце — це загрожує самій сутності моралі…

Категоричний імператив часто плутають із золотим правилом моралі, хоча Кант ставився до золотого правила критично, оскільки бажав абстрагуватися від бажань і думок окремої людини й на перший план ставив абстрактну вірність обов'язку заради обов'язку.

"Золоте правило" - це моральна заповідь, згідно якої людина не повинна здійснювати по відношенню до інших того, чого не бажає для себе."Золоте правило" було відоме задовго до появи писемності.

 

 

1. Проблема моралі в теоретичній етиці

В етиці як теоретичній дисципліні поступово стали виділятися два роди проблем. Один рід проблем зв'язаний з нормами, принципами, цінностями, тобто з їхнім визначенням, аналізом, із проблемами їхнього формування, виховання і т.д. Цими питаннями займається нормативна етика. Саме нормативна етика дає нам специфічне моральне знання, для сприйняття якого важливі як діяльність розуму, так і почуттів, інтуїції, тобто «діяльності серця».

Моральне знання, таким чином, передається в різній формі. Воно може передаватися в притчах, нормах, прислів'ях, казках, билинах, міфах і т.п. Особливу роль у нормативній етиці грає проповідь як специфічна форма передачі морально-нормативного змісту.

Другий рід проблем в етиці – це власне теоретичні питання про сутність моралі, про її походження, закони розвитку і т.д. Даними питаннями займається теоретична, чи дескриптивна, етика. Дана етика найбільшою мірою наукоподібна, її мова більш наукоподібна, формалізований, чим у нормативній етиці. Безсумнівно, що ці два різновиди етики діалектично взаємозалежні.

 

 

2. Мораль як форма суспільної свідомості

У всі часи вчені по-різному тлумачили сутність моралі: як досвід, який здобувається протягом тривалого часу життя ; як школу виховання людини, навчання її доброчесності; як виконання божественних заповітів, що забезпечують безсмертя особистості, тощо.

Мораль як одна із форм суспільної та особистісної свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка. Мораль спирається не на силу й авторитет установ, що змушували б дотримуватися конкретних норм, правил, приписів, а на свідомість — як колективну, так й індивідуальну. Попри те, вона охоплює всі сфери суспільного буття: ті, що регулюються державою (політика, виробництво, соціальна сфера, сім'я тощо), і ті, які держава чи громадські організації не регулюють (дружба, любов, товаришування, побут).

Мораль — система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості.

У широкому розумінні до моралі включають і моральність. Зважаючи на те, що правила, норми утворюють ідеальну (нематеріальну) модель належної поведінки людини, то це дає всі підстави вважати мораль свідомістю, точніше однією з форм суспільної свідомості. Та оскільки моральні норми втілюються в життя, об'єктивуються, матеріалізуються, то мораль визначають не тільки як ідеальний феномен, свідомість: мораль (у її широкому розумінні) охоплює й реальні стосунки людей, що відповідають або не відповідають (тобто є аморальними) нормам.