Сообщение на тему: "Значении воинского учёта граждан для военной безопасности государства"

ответ:Воинский учёт — это составная часть воинской обязанности граждан. Воинскому учёту подлежат все граждане мужского пола, достигшие призывного возраста, а также военнообязанные по месту жительства.

Все граждане обязаны состоять на воинском учёте. Исключение составляют граждане:

освобождённые от исполнения воинских обязанностей в соответствии с Федеральным законом «О воинской обязанности и военной службе»;

проходящие военную службу или альтернативную гражданскую службу;

отбывающие наказание в виде лишения свободы;

женского пола, не имеющие военно-учётной специальности(*);

постоянно проживающие за пределами Российской Федерации. Воинский учёт призван определить возможности государства по обеспечению комплектования Вооружённых Сил личным составом.

₽

Тренинг руководителям

Семинар для профессионального управления сотрудниками от профи с 27 летним стажем

fridman2020.com

 

Стенды по гражданской обороне

от производителя. Быстро, качественно и недорого! СПб, доставка в регионы

infoznak.ru

 

Воинский учёт граждан Российской Федерации осуществляется в соответствии с Федеральным законом «О воинской обязанности и военной службе» по месту жительства военными комиссариатами. В населённых пунктах, где нет военных комиссариатов, первичный воинский учёт осуществляется органами местного самоуправления.

Рис. Допризывники проходят медицинскую комиссию в военкомате

В документах по воинскому учёту содержатся следующие сведения о гражданине:

фамилия, имя, отчество;

дата рождения;

место жительства и место пребывания;

семейное положение;

образование;

место работы;

годность к военной службе по состоянию здоровья;

профессиональная пригодность к подготовке по военно-учётным специальностям и к военной службе на воинских должностях;

основные антропометрические данные: длина тела (рост), окружность грудной клетки, масса тела (вес), мышечная сила кисти, жизненная ёмкость лёгких (спирография);

прохождение военной службы или альтернативной гражданской службы;

прохождение военных сборов;

владение иностранными языками;

наличие военно-учётных и гражданских специальностей;

наличие спортивного разряда кандидата в мастера спорта, первого спортивного разряда или спортивного звания;

возбуждение или прекращение в отношении гражданина уголовного дела;

наличие судимости;

бронирование гражданина, пребывающего в запасе, за органом государственной власти, органом самоуправления или организацией на период мобилизации и в военное время

Необходимость обороны государства, защита интересов России постоянно выдвигали требования по совершенствованию системы комплектования Вооружённых Сил личным составом с учётом возможностей страны по народонаселению.

Система комплектования войск складывалась постепенно. Так, например, в 1705 г. указом Петра I в России была введена рекрутская воинская повинность, в соответствии с которой в армию ежегодно набирали физически годных к военной службе мужчин от 20 до 30 лет. Первоначально в рекруты брали одного человека с 20 дворов, а с 1724 г. - по 5-7 человек с 1000 мужских душ. Такая организация воинского учёта и воинской повинности позволила Петру I к 1725 г. иметь 220-тысячную регулярную армию.

Дальнейшее значительное совершенствование системы комплектования войск произошло в 1874 г. в результате проведения военных реформ, автором которых был военный министр Д. А. Милютин.

В 1874 г. в русской армии была введена всеобщая воинская повинность, заменившая рекрутские наборы. Всеобщая воинская повинность рас на мужское население страны, достигшее возраста 21 года. Призывники тянули жребий и этим определяли, кто должен идти служить в данном году.

Срок службы составлял 15 лет, из них б лет приходилось на действительную службу, а 9 лет - на пребывание в запасе.

Такая система комплектования русской армии позволила в период Русско-турецкой войны (1877-1878) чрезвычайно быстро - за четыре недели - провести мобилизацию русской армии. На 42-й день войска были сосредоточены на Дунайском театре военных действий.

Комплектование русской армии в период 1897-1917 гг. осуществлялось в соответствии с Уставом о военной повинности. В нём определялось, что мужское население, без различия состояний, подлежит военной повинности. К исполнению повинности ежегодно призывался только один возраст населения, а именно молодые люди, которым исполнилось 20 лет.

Служба в постоянных войсках разделилась на службу действительную и службу в запасе. Общий срок службы для состоящих в частях пехоты и артиллерии определялся в 18 лет (из них 3 года действительной военной службы и 15 лет в запасе); для состоящих в частях всех прочих родов войск — в 17 лет (из них 4 года действительной военной службы и 13 лет в запасе).

Нижние чины сухопутных войск после увольнения с действительной военной службы в запас армии состояли 7 лет в запасе первого разряда, а остальное время, до окончания общего срока службы, - в запасе второго разряда. Состояние в запасе ограничивалось достижением 39-летнего возраста.

Объяснение:

Одне з важливих завдань сучасної школи – виховати фізично, морально, соціально, духовно здорову людину. Адже стан здоров’я населення України свідчить про існування реальної загрози вимирання нації. Справедливими є слова: "Гроші втратив – нічого не втратив, час втратив – багато втратив, здоров’я втратив – все втратив".

Чи інше: "здоров’я – це ще не все, а все інше без нього – ніщо".

Сьогодні майже 90% дітей дошкільного віку, учнів і студентів мають відхилення у здоров’ї. Тільки за останні 5 років на 41% збільшилася кількість учнівської молоді, віднесеної за станом здоров’я до спеціальних медичних груп. На 60% зросла кількість неповнолітніх, які вживають наркотики, палять, п’ють.

Людина сьогодні звикла сподіватися не н захисні сили свого організму, а на могутність медицини. Академік Амосов стверджував: "Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим".

Так, що таке здоров’я?

Здоров’я – сукупність фізичних, духовних, соціальних якостей людини, що є основною її довголіття і необхідною умовою здійснення творчих планів, умовою високої працездатності, створення міцної сім’ї, народження і виховання дітей.

Здоров’я людини – цікаве й складне явище. Воно завжди привертало і буде привертати увагу не лише дослідників, але й кожної людини. Це поняття таке давнє, що на всіх мовах світу є слово" здоров’я".

Здоров’я – це висока працездатність, гарний настрій, упевненість у собі. Фізичне здоров’я дає гарне самопочуття, бадьорість, силу. Психічне здоров’я дарує спокій, чудовий настрій, доброту, веселість. Соціальне здоров’я забезпечує успішність у навчанні. Але ніщо з цього не дається задарма. Для того. щоб зберегти своє здоров’я, треба докладати неабияких зусиль.

Стан здоров’я людини залежить на 20% від спадковості, на 10% від рівня розвитку медицини, на 20% від стану довкілля, на 50% від життя. Тому справедливі є слова: "Ваше здоров’я у ваших ріках". Людина біологічно запрограмована на багато більше років життя, ніж відводить собі. Якщо нам не стільки ж? Ілля Мечников стверджував: "Людина, яка померла раніше 150 років вчинила над собою насильство".

І так ми, дійсно, чинимо нас собою насильство щоденно. Люди давно переконалися, що на здоров’я впливає безліч чинників, і найголовніший з них – це б життя.

б життя – це сукупність стійких форм життєдіяльності людини, які визначають її життєвий шлях. Це – сукупність її звичок. Якщо, людина з дитинства, з молодих років постійно й наполегливо дбає про своє здоров’я, вона в основу своєї життєдіяльності закладає такі стійкі корисні звички, навички, поведінку б мислення, сприйняття оточуючих і себе, які й визначають основний її напрямок – шлях здоров’я. Вона обирає здоровий б життя.

Здоровий б життя передбачає дотримання. Звичайного виконання певних правил, що забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність, духовну рівновагу та здоров’я людини. В основі здорового життя лежить індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини, що забезпечує їй потрібний рівень життєдіяльності й здорове довголіття. Здоровий б життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворювань, зміцнення всіх систем організм й поліпшення загального самопочуття людини.

Головне – замислитися про наслідки своїх дій. Зрозуміло, що для того, аби бути здоровим, потрібно докласти певних зусиль і не набувати шкідливих звичок. Якщо є із якихось причин вони вже є, то треба ужити всіх заходів, аби їх позбутися.

В основі здорового життя лежать такі принципи:

раціональне харчування;
оптимальний руховий режим;
загартування організму;
особиста гігієна;
відсутність шкідливих звичок;
позитивні емоції;
інтелектуальний розвиток;
моральний і духовний розвиток;
формування розвиток вольових якостей.
Раціональне харчування має п’ять основних вимог:

Кількість їжі – це стільки, щоб вона забезпечила добові енерговитрати організму;
Якість їжі – правильне співвідношення жирів, білків, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів, води відповідно до вікових періодів дитини;
Правильно організований режим прийому їжі;
Засвоєння їжі – створення приємної обстановки при прийомі їжі;
Щоб їжа не була шкідливою.
За даними, людина за 1 рік повинна:

спожити
споживає
Овочів
161
71
Картоплі
90
120
Фруктів
82
57
Хліба
98
121
М’яса
81
54
Риби
18
9
Молока
433
332
Яєць
350
292
Олії
10-11
7

Звідси бачимо, що в нашому раціоні переважає картопля і хліб. За своєї недбалості, недоїдаємо овочі і фрукти, які маємо вдома. Чому нема щоденно на нашому столі моркви, капусти, горіхів, столового буряка, яблук, перцю, цибулі, часнику. Адже морква – це пам’ять, розум дітей. Вона покращує обмінні процес мозку. Сприяє підвищенню працездатності.

Покращує розумові здібності дітей капуста, чорниці, цибуля, горіхи, кмин. Горіхи впливають не тільки на розумові процеси, але і підвищують імунітет до захворювань. Щоденно треба з’їдати 4-5 і

ответ:1.Землетрясения – подземные толчки и колебания поверхности Земли, вызванные естественными причинами (главным образом тектоническими процессами) или искусственными процессами (взрывы, заполнение водохранилищ, обрушением подземных полостей горных выработок).

2.Наиболее активные зоны в отношении землетрясений — Тихоокеанский пояс, проходящий вдоль почти всего побережья Тихого океана (примерно 90 % всех землетрясений Земли) и Альпийский пояс, тянущийся от Индонезии до Средиземного моря (5—6 % всех землетрясений).

3.centrum «центр») — перпендикулярная проекция центральной точки очага взрыва или землетрясения на поверхность Земли (сравните Гипоцентр). ... В СМИ часто путают понятие эпицентра с понятием гипоцентра, в частности в сообщениях типа «эпицентр землетрясения находился на глубине 2 км» имеется в виду именно гипоцентр.

4.Сейсмо́граф (от др. -греч. ... γράφω — записывать) или сейсмометр — специальный измерительный прибор, который используется в сейсмологии для обнаружения и регистрации всех типов сейсмических волн. Прибор для определения силы и направления и измерения землетрясения.

Объяснение: